Страждання з надією після втрати дитини з Адріель БукерЗразок

День сьомий

Надія на Небо

Писання: Ісая 43:2

Інколи ми уявляємо Ісуса, як "хорошого хлопця", чию Божественність важко зрозуміти. Ми приховано звинувачуємо Бога у наших стражданнях, незважаючи на те, що втілення, яке показує нам протилежне, є чистою правдою: Бог сам народився в цьому хаосі, хоч міг перевернути його догори дном. Бог не створював хаосу. Він його не допускав. Він перетворив його та врятував.

Страждання може стати саме тим, що приведе вас до тіснішого зв'язку з Богом, тому що саме так працює відкуплення: мертві воскресають. Воно запалює своє світло у темряві. Воно несе добро туди, де панує зло.

Наша надія у стражданні — присутність Бога у найглибшій агонії. На дні найтяжчого горя Він оновлює все. Ми можемо не помічати виконання цієї обіцянки тим способом чи в той час, коли сподіваємось, але це не відміняє Його плану спасіння: воскресіння, нове життя без сліз, надія на Небо.

Ніколи не думайте, що вас покинули у стражданні. Ніколи не думайте, що вони марні. Ніколи не думайте, що зламане не можна відремонтувати, чи мертве оживити. Ніколи не думайте, що надія втрачена.

Бог плаче разом з вами. Він активно направляє історію до кінцевого спасіння. Воскресіння не применшує значення смерті, воно означає, що останнє слово не за смертю.

Бог не забирав вашої дитини. Смерть стала частиною життя через вільну волю людини. Але життя повернулось через Ісуса Христа.

Будьте певні, що навіть найважче страждання не залишається поза Божою рятівною досяжністю. Він може й таки наближається до вас під час страждань; Він може й таки надає цим стражданням сенсу. Він розіллє стільки Своєї благодаті, скільки ви потребуєте й застосує усі можливі способи, щоб спасти ваше розбите серце. Це Його обіцянка.

Страждання може послабити вас, але дозвольте йому розбудити вас, відкрити серце для надії, нових можливостей і присутності. Зустріньте Ісуса на дні.

Оскільки ці роздуми підходять до кінця, подумайте над тим, щоб написати власне свідчення своєї втрати. Опишіть якнайбільше деталей. Постарайтесь не писати про вивчені уроки. Нехай це буде просто розповідь власної історії. А після цього попросіть Ісуса проявити Свою присутність у ній. Віддайте Йому цю розповідь... і попросіть Його продовжити писати.