Страждання з надією після втрати дитини з Адріель БукерЗразок

День шостий

Захоплива обіцянка

Писання: Матвія 1:23

Ми з чоловіком назвали донечку, яку втратили, Скарлетт Ґрейс. Скарлетт означало біль, страждання, втрачене життя та одночасно надія на воскресіння. Ґрейс символізувало можливість і мету — впевненість у Божій присутності у стражданні. Господня обіцянка — це не відсутність випробувань, а Його присутність у них — Еммануель, Бог з нами.

Ми починали це бачити.

Біль, який ми переживали через втрату Скарлетт, розкрив слабкі місця у нашій теології — а саме відсутність теології страждання. Проте ми прийшли до глибшого розуміння: коли страждання приходить у наш розбитий світ, то тут також можна знайти Його.

Теоретично ми це розуміли, проте наше збентеження перед обличчям бездонного болю підтверджувало нашу відсутність практики. Простіше кажучи, ми не жили тим, у що вірили, тому що в нас ніколи не було такої можливості. 

Хоч ми й були впевнені, що Бог не був джерелом наших страждань, все ж ми з Раяном тільки починали розуміти, що те, що ворог використав проти нас, може бути перетворено рятівною Божою рукою. Цей чудотворний Бог був саме в процесі перетворення нашого горя у запрошення до кращого життя. Ми цього ще не розуміли, та Бог вже готував щось нове, як Він це завжди робить, коли ми бачимо тільки темряву, безформну й порожню.

Скарлетт затягувала нас на глибину. Але, щоб туди дістатись, нам треба було позбутись інстинкту відволікання та позбавлення болю. Нам треба було опиратись бажанню відштовхнути наше горе й перетворити його на щасливу історію. Треба було прийняти його до кінця.

Рай зароджується на дні. Він розкривається, коли Ісусу дозволяють увійти в життя ті, хто розуміє потребу в Ньому: жінка, яку спіймали на перелюбі, терорист, злодій, чоловік і син у відчаї, хворий безпритульний... мати, яка дивиться на пустий екран узд-приладу. Рай — це не просто місце призначення, це Дух Бога, який пише історію спасіння тут і зараз.

Яким чином ваша втрата змінює ваше ставлення до Бога? Чи відчували ви Його присутність ("Бог посеред нас") навіть у стражданні? Чому так чи чому ні?