Страждання з надією після втрати дитини з Адріель БукерЗразок

День п'ятий

Запрошення поплакати

Писання: Псалми 130:1-2

Ніщо в житті не розбивало моїх надій на Прихід Царства, як момент в туалеті, коли з утроби стікала кров. Я навіть не здогадувалась, що можу так сильно плакати й так сильно надіятись.

Переживаючи втрату дитини, мені слід було навчитися плакати. Плач — це мова страждання, змішана з надією на спасіння. Це було для мене щось нове, дивне та незнайоме. Я зростала, славлячи Бога, тягнучись за Ним, за Світлом Ісуса, але давала волю голосу болю та спустошення — цьому я вчилась у темряві, здійнявши руки вгору, повільно рухаючись вперед.

Плач — це не просто сум; плач викриває несправедливість у нашому болю. Майже половина псалмів присвячені плачу — спільному й особистому — але його майже немає у наших недільних ранкових гімнах. Нам набагато зручніше просто святкувати перемогу Ісуса, ніж визнати причину, чому нам це потрібно. І коли в наше життя приходить страждання й руйнує наш затишний статус кво — а воно це робить — ми залишаємось засліпленими.

Плач запрошує нас у граничний простір. Слово граничний споріднене з ідеєю порогу — простору між тим, що було і тим, що буде. Це рух до нового, але не без трансформації у процесі.

У стражданні складається враження, що старий світ розпадається, а орієнтири нового відсутні. Ви могли б відчути зародження нового типу віри, якби усвідомили, що Божа доброта не залежить від ваших обставин і не вимірюється тими одиницями, до яких ви тяжіли в спокійні часи. (Не знаю, як ви, а я іноді відчуваю провину, що насолоджуюсь приємними моментами та прославляю за них Божу доброту, але не роблю цього, коли життя приносить біль).

Це наче вчитись відкривати очі під водою: знаєш, що це можливо, але напочатку це здається дивним, незграбним і лякає. Проте, чим більше вправляєшся в цьому, тим природнішим це виходить. Очі, широко відкриті на Божу доброту — навіть посеред втрати — змінюють вигляд усього навколо.

Як проявляєть плач у вашому житті? Чи відчували ви граничний простір для плачу, наче ви між тим життям, яке ви знали, та тим, яке попереду? (Поясніть).