Страждання з надією після втрати дитини з Адріель БукерЗразок

День третій

Вінець замість попелу

Писання: Ісаї 61:3

У стражданні ви відкриєте для себе таку істину: одного дня назбирається достатньо сил, щоб тісно поєднатись з Ісусом — і Він прийде назустріч. Потім ви просто почнете рухатись у напрямку до Нього — й Він ітиме назустріч. Божої благодаті вистачить для всього.

Це не залежить від нашої сили, витривалості, принциповості чи духовної мускулатури. Все, що потрібно, — це наше найменше бажання, наша згода з найслабшою вірою та Він нас прийме. Наша слабкість проявляє Його силу. Його могутність прославляється через нашу залежність. Люди мають властивість терпіти труднощі, посилаючись на власні сили, проте коли джерелом вашої внутрішньої сили стає Хтось, Хто є сильнішим, ніж ви, то наповнення стане незбагненним.

Страждання не обирає — сильний чи слабкий, віруючий чи ні. Воно обирає людину. Коли вас накрило такою сильною хвилею, що на поверхні не втриматись, то дозвольте собі відчувати біль, ідучи на дно. Так ви будете усвідомлювати, що ще живі. Що ще є надія. Тільки відштовхнувшись від дна зможете вибратись на поверхню. Людське серце легко поранити, проте воно може витримати значно більше, ніж ми уявляємо.

Дно не є нашим ворогом чи супротивником. Але воно дійсно варте нашої уваги. Незалежно від форми, страждання завжди варте нашої уваги. Йому неможливо дати оцінку — сильніше чи слабше страждання, чи яке ваше сприйняття його. Ваш біль — це ваш біль і він заслуговує на гідність визнання і саме звідси починається зцілення.

Страждання стає можливістю чесно визнати потребу в присутності Ісуса. Наше приниження звільняє місце для Його слави. Це Його вінець замість нашого попелу — чудовий обмін, Божа відповідь на наш біль.

Наше страждання — чудове нагадування, що життя підносить нам більше, ніж ми можемо виконати. Саме тому ми потребуємо Ісуса.

Чи відчували ви готовність піти на дно? (Чому так і чому ні?) Яким чином горе вплинуло на ваші стосунки з Богом?