Герої Пасхальної Історії: Симон ПетроЗразок

Керуючись імпульсивною вірою, Петро вистрибнув з човна і пішов по воді, нею ж він проголосив визнання божественності Ісуса, і та сама віра тримала Петра близько до Ісуса, коли інші втекли. Отож, Петро стоїть біля вогнища в дворі і, напевно, трохи нервує. Стемніло, тому, скоріш за все, йому вдасться залишитись непоміченим. Можливо, він старається по максимуму не привертати увагу, але це неможливо. Служниця підходить до нього і запитує: "Ти хіба не з учнів Ісуса Назарянина?" 

Тоді Петро, напевно, цитьнув до неї, аби її слова не докотилися до інших, і його не викрили, бо він хотів залишитися там. Проте він рибалка, а не таємний агент. Він Петро - галілеянин із сильним акцентом. Тому він швидко вислизнув звідти, затримавшись на вході. 

Пізніше до Петра звернувся один з родичів слуги, якому той відітнув вухо: "Хіба не тебе я бачив з Ним в саду?" У цей момент Петра вже точно цілковито розсекретили. Оточений своїми обвинувачами, він почав панікувати. Я маю на увазі, якщо твоєму дядькові відтяли вухо, то ти безперечно впізнаєш того хлопця, що так незграбно замахувався мечем, правда ж? Тож, Петро вдається до звичного рибацького говору, випльовуючи тиради лихих слів, і його старе життя знову виходить на перший план. Це був саме той момент істини, коли слова, сказані Ісусом в ніч перед тим, відбилися відлунням і прошили душу Петра. Заспівав півень. 

Всі євангелисти подають свої версії цієї історії, однак Лука, ретельний збирач фактів, задокументував ось таку приголомшливу деталь: Петро якимсь чином залишився в межах поля зору Ісуса. "Тоді Ісус повернувся і подивився в очі Петру" (Луки 22:61). Ви можете відчути весь той біль і муку в цих рядках. Та мить, коли їхні очі зустрілись, вираз агонії на лиці Ісуса, відчай, що сколихнув серце Петра. Цей колись гордий, самовпевнений юнак тепер був повністю і остаточно зламаний. Лука пізніше пише, що він вийшов звідти "гірко ридаючи" (Луки 22:62). 

Чи був у вас момент, коли ви гірко ридали? У мене був. Справжня зустріч з Ісусом, що повис на хресті, викликає таку реакцію, викриваючи всю гордість, самодостатність та гріх, що бруднить наші душі. Незалежно від того, чи ви приходите до Ісуса зі списком ваших досягнень та добродійним життям, чи несміливо наближаєтесь до Нього кроками, повними вагань, Голгофа зламає вас ущент, але вона вас і підійме.