Герої Пасхальної Історії: Симон ПетроЗразок

Після Пасхальної вечері Ісус узяв з Собою Петра, Якова та Івана до Гетсиманського саду, щоби помолитися. Він попросив їх залишитися з Ним і підтримати у молитві цієї пізньої години. Проте вони були виснажені. Стояла ніч. Тільки уявіть, як плетениця кількох останніх днів тиснула на Петра. Він, напевно, все ще старався осмислити той вражаючий діалог з Юдою. Друг, якому він довіряв, товариш, з яким вони провели ці три роки плечем до плеча, який покинув усе, тепер видав Ісуса за гроші. Він до останнього не міг у це повірити. Петро заснув і спав, аж поки його не пробудив страшенно стомлений та смертельно-блідий Ісус, по обличчю якого стікали сльози та кров. Його слова пронизали душу Петра: "Невже ви не змогли й однієї години попильнувати зі Мною та помолитися?" 

Потім події почали розвиватися з шаленою швидкістю. В темному саду з'являються солдати. Смолоскипи та мечі. І... Юда, їхній друг, напоказ обіймає Ісуса. Поцілунок зради. Петро ледве тримає себе в руках від гніву, адреналін зашкалює. Весь його світ похитнувся. Життя втрачало цілісність. Це було так несправедливо. Так нечесно. Так неправильно. Тож він незграбно схопив меча й рубонув раба первосвященника. Проте Ісус не прийняв захисту з боку Петра, ба більше, навіть зцілив вухо Свого ворога. 

У Матвія 25 і Марка 14 ми читаємо, що апостоли розбіглися. Однак Петро та Іван затримались і, скориставшись зв'язками Івана, потрапили до внутрішнього двору, де над Ісусом відбувався таємний і несправедливий суд у домі Ананії. Слід було Петрові піти геть? Що ще він міг вдіяти? Проте він відчував, що мусить знайти спосіб, як залишитися поруч з Ісусом, захистити Його, боротися за Нього, засвідчити свою вірність.