ЖИТТЯ З ПРИЗНАЧЕННЯМ

Аренда: Коли я була вагітна, то не знала, що у нашого сина синдром Дауна.

Андрій: Це був 2003 рік. Він був перенавантажений подіями, які вимагали від нас ресурсів: моя рідна сестра померла від раку, ми почали будувати будинок, мені запропонували нову роботу, а я зовсім не мав досвіду. Моя дружина з Нідерландів, тому на багато речей в Україні я почав дивитися через її сприйняття, включаючи медичний та шкільний сервіс.

Народження Петра було особливим для всього нашого сімейного роду, оскільки він перший хлопчик. Вирішили назвати його на честь мого батька. Ми були піднесені в очікуванні. Я був присутній під час пологів. Коли син народився, лікарі відвели мене і сказали: "Ви не кажіть вашій дружині про дитину, хлопчик, швидше за все, має синдром Дауна." Але я відразу пішов і сказав дружині. Її реакція була дуже спокійною.

Аренда: Я побачила дитину і зразу подумала, що в неї синдром Дауна. У моєму дитинстві я часто бачила таких людей; мій батько був соціальним працівником, який допомагав дорослим людям у нашій церкві.

Андрій: Дитину не приносили до нас протягом 6 годин. Я пішов дізнатись, в чому причина. На мене подивились як на якогось дивного, і сказали, що готують документи на відмову від дитини, мені залишилося тільки підписати.

Аренда: Але потім, коли вони побачили, як ми ставимося до нашого сина, нас почали поважати.

Андрій: Усвідомлення того, якою є наша дитина, прийшло пізніше. У мене було два критичних моменти прийняття. Перший тривав 10 днів після пологів, коли ми чекали результати генетичного аналізу. Другий – коли ми опинилися в Нідерландах, де наші родичі відкрито і, здається, навіть дуже настирливо, показували мені, як багато можуть досягти у житті подібні діти. Тоді я думав: "В мене вже є син із синдромом Дауна, навіщо мені ще це показувати?" Тепер я ставлюся зовсім інакше. Якщо бачу таку людину, я одразу до неї підходжу.

Аренда: В нідерландській культурі, коли народжується дитина, робиться листівка, яка розсилається рідним та друзям з вказівкою факту народження дитини, її іменем та іншими відомостями. Ми також зробили таку листівку, коли народився Петро. Ми написали, що він має синдром Дауна, але ми дякуємо Богу за те, що Він довіряє нам таку дитину. Молимось про Його мудрість у майбутньому вихованні та догляді за цією дитиною.

Андрій: Я для себе зрозумів, що мати дітей – це велика милість Бога. Зараз у нас четверо. Якби Бог карав мене за мої гріхи, даючи дитину з синдромом Дауна, то у нас не було б інших дітей або вони також були б з інвалідністю. Є Божа воля і вона особлива. Діти з синдромом Дауна справді є великим благословенням. Вони змінюють нашу сім'ю та оточення.

****

Андрій і Аренда Василенки разом уже понад 20 років. Їхня історія — це складний шлях від знайомства й одруження до народження дитини з синдромом Дауна і наслідків повномасштабної війни. Протягом 2010-2019 років вони працювали над освітнім проєктом під назвою "Перспектива 21.3».

З часом проєкт став незалежною благодійною організацією "Перспектива 21.3", яка спеціалізується на допомозі людям із порушеннями інтелектуального розвитку віком 18+ років та їх адаптації до дорослого життя. Учасники проєкту "Перспектива 21.3" готуються до успішного працевлаштування, проходячи практику в таких відомих установах як Aшан-Україна, Radisson Blu Kyiv Podil, Goodman Steak House, міський ресторан Urban Space 500 та голландська пекарня 21.3.