ЦІННІСТЬ ЖИТТЯ

Алла: Ми були одружені вже 10 років. Очікували третю дитину. Лікарі радили позбутися цієї дитини через ризик родових травм і важких пологів, бо перед цим у мене вже було два кесарських розтини. Але ми були тверді у своєму рішенні народжувати. Всю вагітність я лежала на збереженні, щоб не було передчасних пологів. На той час чоловік заміняв мене у всіх домашніх справах. Він не соромився одягнути фартух та працювати.

Операція (кесарів розтин) пройшла успішно. Народився наш третій син. Поки чоловік пішов купити необхідні ліки, у мене почалася сильна кровотеча, впав тиск. Мене забрали в операційну. Серце зупинилось на 4 хвилини й 30 секунд. Лікарі констатували клінічну смерть.

Віктор: Я повернувся до пологового будинку з ліками, а в цей час вибігає медсестра і кричить, що моя дружина помирає. Поруч тоді була сестра Алли, яка працювала в цьому закладі. Медсестра повідомила про зупинку серця і те, що Аллу намагаються реанімувати. Я стояв біля стіни й просто сповз на підлогу. Перша хвиля відчуттів – коли все тіло німіє, ти не можеш повірити, що це сталося. Другий момент – я зателефонував друзям із проханням про молитовну підтримку. Згодом дізнався, що понад 20 людей одразу почали молитися. Мою дружину повернули до життя. Понад чотири години тривала операція, після якої вона близько 19 годин була в комі. Потім лікар сказав, що дружина чудом залишилась жива. У його практиці такий випадок вперше.

Я повертався додому, відходячи від шоку. Руки тряслись. В думках було одне питання: якби дружина померла, то що б я сказав синам? Як би я це пояснював? Водночас дякував Богу за збережене життя.

Алла: Коли я повернулась додому після всіх цих подій, то зрозуміла, що дивлюсь на все інакше, відбулась переоцінка цінностей. Раніше я комплексувала через відсутність ремонту у квартирі, через старенькі, подряпані та подерті дітьми шпалери, які не було можливості оновити.

Але раптом я усвідомила, що в цю нашу оселю могла б і не повернутись, не побачити свого чоловіка та дітей. Тоді подумала: що мені ці меблі та шпалери? Є люди, що живуть в гірших умовах. Колись зробимо, адже головне – це стосунки. Ми зрозуміли, що життя не настільки довге, щоб нехтувати взаєминами. Відтоді наші стосунки зміцніли.

Віктор: Бог ніколи не помиляється. Він допустив це випробування. Для нас це був найкращий варіант змінити серця. Бог є і Він живий, тому покращити стосунки можна.

****

Історія Віктора та Алли Вознюків нагадує нам про те, що життя є надзвичайно цінним. Матеріальні речі, такі як ремонт або нові меблі, не можуть зрівнятися зі справжньою цінністю людських стосунків і любові. Важкі випробування, які ми переживаємо, можуть стати можливістю змінити наші пріоритети та зміцнити стосунки з близькими. Віра в Бога і духовна підтримка можуть дати сили пройти через найскладніші моменти. Тому важливо цінувати кожен момент, проводити більше часу з рідними, швидко прощати й говорити їм про свою любов.