З ШОКУ ДО НАДІЇ

Ми були заручені й готувалися взяти шлюб. Але перед весіллям поїхали до дитячого наметового табору, щоб послужити. Добре пам'ятаю ранок, коли ми збиралися повертатись до Києва, пам’ятаю нашу дорогу. Але за 60 кілометрів до Києва сталася жахлива аварія. Коли я прийшов до тями, побачив тіла на дорозі, перекинуті машини. Я був у стані шоку і нерозуміння. Пам'ятаю, як бігав між людей і благав, щоб мене вдарили чи штурхонули, бо думав, що це сон і я хочу прокинутись.

У цій аварії загинули батьки моєї нареченої та її брат. Сама Тетяна була у критичному стані зі зламаним тілом і травмою головного мозку. Вона провела довгий час у комі. 23 дні. Але все ще жила. Лікарі сказали, що є межа, за якою людина може не повернутись до звичного життя. Я молився Богу, щоб Він відновив її, не дивлячись на прогнози лікарів.

Коли Тетяна розплющила очі, вона не впізнала мене і певний час не пам'ятала нікого. Ми заново будували наші стосунки. Коли я показував їй фотографії і запитував про різних людей, вона їх не пам'ятала, але коли я запитав її, хто такий Христос, вона відповіла: "Це мій Спаситель".

Тетяна поступово одужувала. Ми одружились і багато років очікували дитину. Були моменти, коли віра слабіла, бо нічого не відбувалося. Якось я сказав: "Господи, навіть якщо у нас не буде дітей, Ти все одно будеш прославлений. Якщо треба, я готовий служити тільки одній людині – своїй дружині ". Я повністю капітулював перед Богом, і моє серце зцілилося. Важливо розуміти, що життя не обертається навколо нас, це Бог через нас робить щось нове.

Бог дав нам сина після понад 10 років очікування. Це був подарунок від Нього. Аварія залишила в нас те, що не можна змінити чи оновити. Життя розділилося на "до" і "після". Ми не могли бачити нічого позитивного в тому, що сталося. Але через нашого сина я зрозумів, що Бог дає нове життя, і це дуже важливо.

****

Життєва історія Василя Карпяка іноді здається схожою на фільм. Біль та горе, втрата рідних людей, невизначеність щодо подальшого життя коханої людини. Але попри все він вибрав шлях пастора, бо його серце любить людей. З його історії можна взяти декілька важливих духовних уроків.

По-перше, ми бачимо, як молитва і віра в Бога допомагають подолати найбільші випробування життя і знаходити в них сенс.

Друге — це нагадування про важливість щирої взаємної любові й підтримки в родині та серед близьких людей, коли це найбільш потрібно.

Третє — це відкриття нових можливостей і сенсу в житті через прийняття Божої волі, навіть у найтяжчих обставинах. Четверте — це впевненість у тому, що Бог може дати нове життя і наповнити дивами навіть найбільш безнадійні ситуації. І нарешті, це урок про значення віри й спокою в серці, які дозволяють не лише вижити у складних моментах, але й зростати духовно та морально.