ХодімоЗразок

Усиновлені

Автор: С. Джордж Томас

Коли Джулії Норріс було 20 років, вона брала участь у «Семестрі на морі», програмі для студентів коледжу, щоб подорожувати навколо світу на кораблі та відвідувати дитячі будинки в кількох країнах третього світу. Образи дітей, яких Юлія побачила в тих сиротинцях, ніколи не зникали з її серця, і Бог породив у ній пристрасть до сиріт.

Влітку 2000 року Джулія очолила місіонерську поїздку до дитячого будинку в Китаї. Вона очікувала, що її серце захоплять усі маленькі дівчатка в притулку, але замість цього вона проводила більшу частину часу зі старшими дітьми. Один маленький хлопчик, зокрема, привернув її увагу. Його звали Цзячен, і його приваблива усмішка вкрала її серце. Працівниця притулку розповіла Джулії, що два роки тому Цзячена знайшли блукавшим під мостом — загубленим, самотнім і в повному шоку. Поліція намагалася шукати його батьків, але не змогла їх знайти. У той момент Джулія знала, що Бог веде її зробити щось, щоб допомогти цьому маленькому хлопчику, але вона не знала, що вона може зробити.

Коли Джулія повернулася до США, вона не могла перестати думати про Цзячена. Весь цей час вона продовжувала молитися і просити Бога показати їй, що робити. Хоча вона хотіла стати матір’ю, вона була самотньою, їй було 33 роки, і вона завжди планувала спочатку вийти заміж. Але Бог спонукав її продовжити процес усиновлення. Через дев'ять місяців після того, як Джулія вперше побачила Цзячена, його усиновлення було завершено, і він офіційно став її сином. Вона офіційно змінила його ім’я на Крістіан Цзячен Норріс, і він переїхав до дому Джулії в маленькому містечку Істон, штат Мериленд, поблизу Чесапікської затоки.

Оскільки Джулія хотіла, щоб Крістіан ріс із братом або сестрою, у квітні 2004 року вона усиновила ще одну дитину з Китаю. Цього разу це була маленька дівчинка, яку вона назвала Медісон Джой.

На відміну від багатьох усиновлених дітей, Крістіан мав багато спогадів про свою рідну родину. Щоразу, коли він ділився своїми спогадами з Джулією, вона нотувала їх на випадок, якщо колись він захоче розшукати свою родину. Коли Крістіану виповнилося 14 років, він попросив маму допомогти йому знайти рідних батьків. Джулія годинами нишпорила в інтернеті в пошуках підказок; вона навіть найняла китайського адвоката, щоб розглянути це питання.

Після пошуків понад три роки некомерційна організація в Китаї, яка допомагала Джулії в пошуках, зв’язалася з нею, щоб повідомити, що вони знайшли рідну сім’ю Крістіана та виявили, що його батьки не покинули його навмисно. Натомість їх розлучила трагічна помилка, коли його батько загубив його, коли вони їхали автобусом. Коли батьки Крістіана дізналися, що він ще живий і живе в США, вони були надзвичайно раді. Батько Крістіана благав сина пробачення та попросив зустрітися з ним.

У Джулії не було достатньо грошей, щоб привезти всю свою родину до Китаю, аби Крістіан міг возз’єднатися зі своїми біологічними батьками. Але анонімний жертводавець з її церкви подарував родині два квитки на літак, а бос Джулії купив третій квиток для Медісон. Тож родина Норріс сіла на літак і полетіла до Пекіна, щоб зустрітися з китайськими батьками Крістіана. Як тільки вони побачили Крістіана, вони розплакалися. Після 11 років, коли вони думали, що їхній син мертвий, тепер він стояв перед ними, здоровий і цілий. Батько Крістіана став перед ним навколішки й просто схлипував, тримаючи сина за руки. Сім’я була дуже вдячна Джулії за все, що вона зробила, щоб усиновити та виховати Крістіана. Приголомшений вчинками Джулії, батько Крістіана сказав: «Те, що іноземка просто присвятила б усю свою безкорисливу любов китайській дитині, — вражаюче!»

Безкорислива любов Джулії до Крістіана прекрасно ілюструє любов Бога до нас. Так само як Джулія врятувала Крістіана, Бог врятував нас, коли ми були самотні й заблукали в темряві, і Він прийняв нас як Своїх власних. В Іоана 1:12 сказано: «Але всім тим, хто прийняв Його й повірив у Нього, Він дав право стати дітьми Божими». А в Посланні до Ефесян 1:5 сказано: «Він вирішив наперед, що всиновить нас через Ісуса Христа! Така була Його милостива воля». І як чоловіки й жінки, які носять образ Бога, ми покликані наслідувати Його приклад. У всій Біблії ви можете знайти численні вірші, де Бог наказує нам любити сиріт і піклуватися про них. У Якова 1:27 сказано: «Побожність же, чиста й непорочна перед Богом і Отцем, виявляється в піклуванні про вдів та сиріт, які знаходяться в скруті, та у збереженні себе самого у чистоті від лихого світу». Якщо сироти настільки близькі й дорогі Божому серцю, чи не повинні вони також бути нашою пристрастю?

Тож як діти-сироти вписуються в наше покликання вірян, щоб досягти світу з Євангелією? Що ж, якщо Велике Доручення має на меті вийти й продемонструвати любов Христа кожному чоловікові, жінці та дитині, то сироти, безперечно, включені до цього. Статистика говорить нам, що 5760 дітей щодня стають сиротами, а за оцінками, сьогодні у світі налічується 143 мільйони сиріт. Як Тіло Христа, наповнене Його любов’ю, ми маємо бути тими, хто бере участь у піклуванні про сиріт.

Не всіх покликано всиновлювати, але є й інші способи долучитися до догляду за сиротами. Ви завжди можете помолитися за дітей-сиріт і поговорити зі своєю родиною та друзями про те, як ви можете їм допомогти. Подібно до анонімного жертводавця з церкви Джулії, Бог може покликати вас помолитися за тих, хто залучений у приймальній сім’ї та усиновленні, і підтримати їх фінансово. Можливо, Він бажає ваше серце поділитися Його любов’ю з сиротою через приймальну сім’ю або усиновивши дитину з іншої країни або від молодої самотньої матері, яка вирішила відмовитися від своєї дитини. Якщо ви дозволите Йому, Бог відкриє ваше серце для дітей у всьому світі, які не мають батьків, і покаже вам, як ви можете продемонструвати їм Його любов. Подякуйте своєму небесному Батькові сьогодні за те, що Він виявив до вас Свою любов і прийняв вас у Свою сім’ю.

Вірш для запам’ятовування:

Господь сказав тобі, о чоловіче, що є добре й чого Господь від тебе вимагає: чинити справедливо, любити милосердя й жити у покорі Богу. Михея 6:8