Віра і теологія: Др. Джон МакАртур відповідає на питанняЗразок

Чи Ісус Христос вірив у вічне покарання для порочних?

Подивіться на Його слова у Матвія 25.46. «І ці підуть на вічную муку, а праведники на вічне життя». В обох випадках використовується однакове грецьке слово. Покарання порочних є таким же нескінченним, як і блаженство праведників. Порочним не дається другого шансу, але вони й не знищуються. Покарання порочних померлих описується впродовж Писання як «вічний огонь» (в. 41); «огонь невгасимий» (3.12); «наруги і вічна гидота» (Дан. 12.2); місце, де «їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь» (Марк 9.44-49); місце «мук» і «полум'я» (Лука 16.23, 24); «вічна погибель» (2 Сол. 1.9); місце мук «в огні й сірці», де «дим їхніх мук підійматиметься вічні віки» (Об. 14.10, 11); і «озеро огняне та сірчане», де «мучені будуть вони [порочні] день і ніч на вічні віки» (Об. 20.10).

Тут Ісус вказує на те, що саме покарання є вічним - не просто дим і полум'я. Порочні назавжди підлягають люті та гніву Божому. Вони свідомо страждають від сорому і презирства, від докорів сумління - разом із вогненним гнівом ображеного божества - на цілу вічність. Навіть пекло визнаватиме досконалу Божу справедливість (Пс. 76.10); ті, хто там перебуває, знатимуть, що їхнє покарання справедливе і що вони самі винні (див. Втор. 32.3-5).