Віра і теологія: Др. Джон МакАртур відповідає на питанняЗразок

Який ключовий елемент Христос шукає в нашому характері?

Бути напряму запитаним Христом про гріх у своєму серці, як були учні у Марка 9.33, мало бути сильно викривальним і ганебним. Нам сказано, що «вони мовчали» - вони були безмовні на Його запитання. Вони сперечалися про те, «хто з них найбільший» (в. 34), можливо, через привілей, наданий Петру, Якову та Івану бути свідками Преображення. Сварка учнів підкреслює їхню нездатність застосувати чітке Ісусове вчення про покору (Мт. 5.3) і приклад Його власних страждань та смерті (вірші 31, 32; 8.30-33). Це також спонукало їх звернутися до Ісуса з проханням вирішити проблему, що Він і зробив - хоча й не так, як вони очікували.

Ісус «сів» (в. 35) - рабини зазвичай сідали, щоб навчати - і сказав, що «коли хто бути першим бажає», як учні, безперечно, і бажали (в. 34; див. 10.35-37), «нехай буде найменшим із усіх і слуга всім». Уявлення учнів про велич і лідерство, почерпнуті з їхньої культури, потрібно було повністю перевернути. У Божому Царстві великими є не ті, хто панує над іншими, а ті, хто смиренно служить іншим (див. 10.31, 43-45; Мт. 19.30-20.16; 23.11, 12; Луки 13.30; 14.8-11; 18.14; 22.24-27).

Потім Ісус взяв «маленьку дитину» - грецьке слово означає немовля або дитину раннього віку. Якщо будинок, в якому вони перебували, належав Петру, то це міг бути один з його дітей. Дитина стала в Ісусовому майстерному навчанні прикладом вірян, які упокорили себе і стали подібними до довірливих дітей.