Віра і теологія: Др. Джон МакАртур відповідає на питанняЗразок

Чи є катастрофи знаком Божого суду?

Почувши про випадок, коли римська влада вистежила і вбила галілеян у храмі під час принесення жертви, можливо, через те, що вони були бунтівними фанатиками, Ісус запитав Своїх слухачів: «Чи ви думаєте, що оці галілеяни, що так постраждали, грішніші були від усіх галілеян?» (Лука 13.2). Багато хто вірив, що нещастя і раптова смерть завжди означають божественне невдоволення за певні гріхи (див. Йова 4.7). Тому вважалося, що ті, хто страждав у незвичайний спосіб, винні в якихось більш серйозних аморальних вчинках (див. Івана 9.2).

Ісус не заперечував зв'язок між катастрофою і людським злом, адже всі подібні нещастя в кінцевому підсумку походять від прокляття гріхопадіння людства (Бут. 3.17-19). Щобільше, конкретні лиха дійсно можуть бути плодом певних беззаконь (Прип. 24.16). Але Христос кинув виклик уявленню людей про те, що вони морально перевершували тих, хто страждав від таких катастроф. Він закликав усіх до покаяння (в. 3), бо всім загрожувала небезпека раптової загибелі. Нікому не гарантовано часу підготуватися до смерті, тому зараз настав час покаяння для всіх (див. 2 Кор. 6.2).

Ісус також згадує іншу катастрофу в Силоамі, де, ймовірно, одна з веж, що охороняла акведук, впала, можливо, ще під час будівництва, вбивши кількох людей (в. 4). Знову ж таки, у свідомості людей виникло питання про зв'язок між лихом і беззаконням («гірші грішники»). Ісус відповів, що таке нещастя не було Божим способом виокремити якусь особливо злу групу для смерті, але засобом попередження для всіх грішників.