Віра і теологія: Др. Джон МакАртур відповідає на питанняЗразок

Як погани були приведені до Божої сімʼї?

Історично погани («необрізання») переживали два типи відчуження. Перше було соціальним, зумовленим ворожнечею, яка існувала між юдеями і поганами впродовж тисячоліть. Юдеї вважали поганів вигнанцями, предметами насмішок і докорів. Другий і більш значущий тип відчуження був духовним, оскільки погани як народ були відрізані від Бога у 5 різних способів (Еф. 2.11, 12).

1) Вони були «без Христа», Месії, не мали Спасителя і Визволителя, не мали божественного призначення чи долі.
2) Вони були «відлучені від громади Ізраїльської». Божий обраний народ, юдеї, були народом, чиїм верховним Царем і Господом був Сам Бог, і з Чийого унікального благословення і захисту вони отримували вигоду.
3) Погани були «чужі заповітам обітниці», не могли брати участь у Божих заповітах, в яких Бог обіцяв дати Своєму народові землю, священство, народ, націю, царство і Царя, а тим, хто повірить у Нього, — вічне життя і небо.
4) Вони «не мали надії», бо не отримали жодної божественної обітниці.
5) Вони були «без Бога на світі». Хоча у поганів було багато богів, вони не визнавали істинного Бога, бо не хотіли Його.

«А тепер у Христі Ісусі ви, що колись далекі були, стали близькі Христовою кров'ю» (в. 13). «Далекий» був загальним терміном у рабинських писаннях, який використовувався для опису поган, тих, хто перебував окремо від істинного Бога (Іс. 57.19; Дії 2.39). Кожна людина, яка довіряє Христу як єдиному спасінню, юдей чи поганин, вступає в духовний союз і близькість з Богом. Це і є примирення з 2 Коринтян 5.18-21. Спокутна робота, здійснена Христовою смертю на хресті, змиває покарання за гріх і, зрештою, навіть його присутність. «Він...Своїм тілом» (в. 14). Своєю смертю Христос скасував обрядові закони Старого Завіту, свята і жертвоприношення, які однозначно відокремлювали юдеїв від поган. Однак Божий моральний закон (підсумований у Десяти Заповідях і написаний на серцях усіх людей, Рим. 2.15) не був скасований, але включений у Новий Заповіт, оскільки він відображає Його власну Святу природу (Мт. 5.17-19.)