Віра і теологія: Др. Джон МакАртур відповідає на питанняЗразок

Чого Бог бажає від наших пожертв?

Цар Давид закликав посвячувати пожертви на будівництво храму, спираючись на свій особистий приклад щедрості (1 Хр. 29.3, 4). Давид віддав на будівництво храму свій особистий статок, статок майже незмірний. Він каже, що «понад усе, що я заготовив для святого храму: три тисячі талантів золота, офірського золота, і сім тисяч очищеного срібла». Припускаючи, що один талант важив близько 34 кілограм, це складає майже 112 тонн золота. Воно вважалося найчистішим і найкращим у світі (Йов 22.24; 28.16; Іс. 13.12). Плюс 7 000 талантів срібла, що становило б 260 тонн, загальна вартість таких дорогоцінних металів оцінювалася в мільярди доларів.

Звертаючись до народу, Давид звертає увагу на фразу «з цілого серця» (вірші 6-9). Це ключ до будь-якої добровільної пожертви, тобто до давання того, що людина бажає дати. Десятина була потрібна для оподаткування, для фінансування теократії, подібно до сьогоднішнього оподаткування. Закон вимагав, щоб її платили. Це, однак, добровільна пожертва від серця Господу. Новий Завіт говорить про це (Лука 6.38; 2 Кор. 9.1-8) і ніколи не вимагає віддавати десятину Богові, а лише сплачувати податки своєму урядові (Рим. 13.6, 7). Платити податки й віддавати Богові будь-скільки, скільки людина готова віддати, виходячи з відданості Йому і Його славі, - це і є Біблійне пожертвування.

Народ радів приношенню до храму, яке становило «золота п'ять тисяч талантів» (1 Хр. 29.7). Це становить 187 тонн золота. Додайте до цього 375 тонн срібла, 675 тонн бронзи та 3 750 тонн заліза. Сума всього цього приголомшує і оцінюється мільярдами доларів. Давид відповідає на феноменальне приношення, що виражає дивовижні жертви багатства, хвалою, в якій він визнає, що все належить Богові і походить від Нього (вірші 10-15). Давид каже, що можливості віддавати Богові є випробуванням характеру, «вивідуванням серця», відданості вірянина Господу (в. 17). Цар визнає, що настрій серця значно важливіший за кількість пожертв у руці.