Віра і теологія: Др. Джон МакАртур відповідає на питанняЗразок

Що мав на увазі Павло, застерігаючи вірян не впрягатися “до чужого ярма з невірними”?

Використання Павлом цієї фрази у 2 Коринтян 6.14 є ілюстрацією зі Старого Завіту, який забороняв Ізраїлю обʼєднувати для роботи два різні види худоби (Повт. 22.10). Використовуючи цю аналогію, Павло навчав, що неправильно обʼєднуватися в спільній духовній діяльності з безвірними — стосунки, які можуть згубно вплинути на свідчення християнина в тілі Христовому. Неможливо при такому розкладі робити щось на славу Божу (1 Кор. 5.9–13; 6.15–18; 10.7–21; Яків 4.4; 1 Іван 2.15). Це було особливо важливо для коринтян через загрози з боку лжевчителів і навколишнього язичницького ідолянства. Але цей наказ не означає, що віряни мають припинити всілякі стосунки з безвірними. Це суперечило б меті, заради якої Бог врятував вірян і залишив їх на землі (Мт. 28.19, 20; 1 Кор. 9.19–23).

“Яка згода в Христа з белійяаром?” (в. 15). Давнє ім'я сатани, цілковито нікчемне (Втор. 13.13). Це різко контрастує з Ісусом Христом, Гідним, з Яким віряни мають бути в товаристві. “Або яка згода поміж Божим храмом та ідолами?” (в. 16). Храм Божий (істинне християнство) та ідоли (ідолопоклонницькі, демонічні фальшиві релігії) є абсолютно несумісними. “Бо ви храм Бога Живого.” Кожен вірянин окремо є духовним будинком (5.1), в якому Дух Христа мешкає. “Як Бог прорік”. Павло підкріплює своє твердження посиланням на ряд текстів Старого Завіту (Лев. 26.11, 12; Єр. 24.7; 31.33; Єз. 37.26, 27; Ос. 2.2, 3).

Павло почерпнув з Ісаї 52.11 і розвинув заповідь про духовне відокремлення. Бути повʼязаним з безвірними не лише нерозумно і блюзнірсько, але й неслухняно. Коли віряни спасаються, вони повинні відмежуватися від усіх форм фальшивої релігії та повністю порвати з усіма гріховними звичками та старими ідолопоклонницькими шаблонами. “Будьте відлученими.” Це заповідь для вірян бути такими, яким був Христос (Євр. 7.26).