Буття 41:1-16
Буття 41:1-16 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І сталося по закінченні двох літ часу, і сниться фараонові, ось він стоїть над Річкою. І ось виходять із Річки семеро корів гарного вигляду й ситого тіла, і паслися на лузі. А ось виходять із Річки за ними семеро корів інших, бридкі виглядом і худі тілом. І вони стали при тих коровах на березі Річки. І корови бридкі виглядом і худі тілом поз’їдали сім корів гарних виглядом і ситих. І прокинувся фараон. І знову заснув він. І снилося йому вдруге, аж ось сходять на однім стеблі семеро колосків здорових та добрих. А ось виростає за ними семеро колосків тонких та спалених східнім вітром. І проковтнули ті тонкі колоски сім колосків здорових та повних. І прокинувся фараон, а то був сон. І сталося рано, і занепокоївся дух його. І послав він, і поскликав усіх ворожбитів Єгипту та всіх мудреців його. І фараон розповів їм свій сон, та ніхто не міг відгадати їх фараонові. І говорив начальник чашників з фараоном, кажучи: Я сьогодні згадую гріхи свої. Розгнівався був фараон на рабів своїх, і вмістив мене під варту дому начальника царської сторожі, мене й начальника пекарів. І однієї ночі снився нам сон, мені та йому, кожному снився сон за своїм значенням. А там з нами був єврейський юнак, раб начальника царської сторожі. І ми розповіли йому, а він відгадав нам наші сни, кожному за сном його відгадав. І сталося, як він відгадав нам, так і трапилося: мене ти вернув на становище моє, а того повісив. І послав фараон, і покликав Йосипа, і його сквапно вивели з в’язниці. І оголився, і змінив одежу свою, і він прибув до фараона. І промовив фараон до Йосипа: Снився мені сон, та нема, хто б відгадав його. А я чув про тебе таке: ти вислухуєш сон, щоб відгадати його. А Йосип сказав до фараона, говорячи: Не я, Бог дасть у відповідь мир фараонові.
Буття 41:1-16 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Два роки по тому фараонові приснився сон, наче він стоїть на березі ріки Ніл. І виходить із Нілу сім корів, та такі гарні та вгодовані! І почали вони пастися в очереті. І ще сім корів вийшло з Нілу за ними, та такі бридкі та худі! Поставали вони поруч з тими на березі Нілу. Тоді бридкі та худі корови з’їли гарних та вгодованих. На цьому фараон прокинувся. І знову він заснув, і сниться йому вдруге: сім колосків з зерном, повні та гарні, і виростають вони з одного стебла. Ще сім колосків, але тонкі та зморщені від східного (гарячого) вітру виростають за ними. Потім тонкі колоски поглинули сім повних та гарних колосків. І прокинувся фараон, але то був лише сон. Вранці дух його занепокоївся. І послав він по всіх чародіїв Єгипту та по своїх мудреців і розповів їм свої сни. Але ніхто не зміг розтлумачити їх фараонові. Та головний виночерпій сказав фараонові: «Сьогодні я згадав свої провини. Якось фараон розгнівався на своїх слуг і кинув мене й головного пекаря до в’язниці, під нагляд начальника варти. Однієї ночі кожному з нас приснилися сни, та кожний з них мав своє значення. З нами там був молодий єврей-раб, слуга начальника варти. Ми розповіли йому, а він розтлумачив нам наші сни, кожному значення його сну. І сталося так, як він казав нам. Мене повернули на мою посаду, а пекаря повісили». То фараон послав по Йосипа, і його швиденько вивели з темниці. Йосип поголився, перевдягнувся й прийшов до фараона. Фараон і каже йому: «Мені приснився сон, і немає нікого, хто може розтлумачити його. Та я чув про тебе, що ти вмієш тлумачити сни». Йосип відповів фараонові: «Не я, але можливо Бог матиме ласку пояснити сни фараонові».
Буття 41:1-16 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
І сталося, що через два роки часу фараон побачив сон. Здавалося йому, що він стоїть біля ріки, і ось, наче з ріки вийшло сім корів, гарних на вигляд і добірних тілом, і паслися в очереті. А слідом за ними вийшли з ріки інших сім корів — жалюгідні на вигляд і виснажені тілом — і паслися з коровами на березі ріки. І сім жалюгідних та виснажених тілом корів з’їли сімох добірних, гарних на вигляд корів. І фараон прокинувся. І вдруге побачив сон: ось сім колосків виростали з одного стебла — добірні й гарні; аж ось інших сім колосків — тонких та спалених суховієм — виросли після них; і сім тонких та спалених суховієм колосків поглинули сім добірних, повних колосків. Фараон прокинувся — то був сон. А вранці сталося таке: його душа стривожилася, і він послав, щоби покликали всіх віщунів Єгипту і всіх його мудреців. Фараон розповів їм сон, але не було нікого, хто б його міг пояснити фараонові. Та до фараона звернувся головний виночерпій, кажучи: Я пригадую собі сьогодні свій гріх. Якось фараон розгнівався на своїх слуг і вкинув нас до в’язниці в тюрмі начальника в’язниці, — мене та головного пекаря. Однієї ночі ми бачили сон, я і він, — кожний бачив свій власний сон. Був же там з нами молодий єврей, раб начальника в’язниці, і ми розповіли сни йому, а він їх нам пояснив. І сталося: так, як нам пояснив, — отак і збулося: мене відновили на моїй посаді, а того повісили. Тоді фараон послав покликати Йосифа, і його вивели з в’язниці. Його підстригли, змінили його одяг, і він пішов до фараона. А фараон сказав Йосифові: Я бачив сон і немає нікого, хто би його міг пояснити. Та я чув, що про тебе кажуть, ніби ти, почувши сни, можеш їх пояснити. У відповідь Йосиф сказав фараонові: Без Бога не сповіститься фараонові спасіння.
Буття 41:1-16 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Сталося ж у концї двох повних лїт, Фараон бачив сон. Бачся, стояв він при ріцї. І се, нїби з річки, вийшло семеро корів гарних і ситих, та й пасуться в лузї. Аж ось і других семеро корів вийшло поганих на вид і худих, да й стоять коло тих корів на річному березї. І пожерли семеро корови погані сїмох корів гарних і ситих. І прокинувсь Фараон. І заснув, і снилось йому в друге: бачся семеро колосків жита виходило з одного стебла, товстих і повних. А ж ось других семеро колосків, тоненьких і висушених східним вітром, виросло за ними. І пожерли семеро колоски тоненькі і вітром спалені семеро колосків товстих та повних. Прокинеться ж Фараон, аж то сон. І сталось уранцї, стрівожився дух його, і пославши скликав усїх віщунів Египецьких і всїх мудрагелїв тамошнїх. І росказав їм Фараон сон свій, та й не було нїкого, щоб умів його витолкувати Фараонові. Озветься ж дука винарський до Фараона: Мушу спогадати кривду мою. Розгнївився Фараон на раби свої та й укинув нас у темницю в дому гетьмана вартовницького, мене та дуку пекарського. І бачили ми сон обидва тієї ночі, я й він, кожному проти иншого снилось. Був же там із нами молодик Єврей, раб гетьманський вартовницький; і росказали ми йому, і виложив нам наші сни, кожному виложив сон його. Сталося ж, як виложив нам, так і справдилось: мене вернено на моє дуківство, а того повішено. Пославши ж Фараон, прикликав Йосифа. І виведено його негайно з хурдиги. І остригся він і перемінив одїж на собі, і прийшов до Фараона. Каже ж Фараон Йосифові: Бачив я сон, а хто б витолкував, такого нема; я ж чув про тебе, кажуть, що, чувши сни, вмієш толкувати. Відказуючи ж Фараонові Йосиф каже: Не я, нї! Бог дасть Фараонові відповідь упокійну.