Буття 41:1-16

І сталося, що через два роки часу фараон побачив сон. Здавалося йому, що він стоїть біля ріки, і ось, наче з ріки вийшло сім корів, гарних на вигляд і добірних тілом, і паслися в очереті. А слідом за ними вийшли з ріки інших сім корів — жалюгідні на вигляд і виснажені тілом — і паслися з коровами на березі ріки. І сім жалюгідних та виснажених тілом корів з’їли сімох добірних, гарних на вигляд корів. І фараон прокинувся. І вдруге побачив сон: ось сім колосків виростали з одного стебла — добірні й гарні; аж ось інших сім колосків — тонких та спалених суховієм — виросли після них; і сім тонких та спалених суховієм колосків поглинули сім добірних, повних колосків. Фараон прокинувся — то був сон. А вранці сталося таке: його душа стривожилася, і він послав, щоби покликали всіх віщунів Єгипту і всіх його мудреців. Фараон розповів їм сон, але не було нікого, хто б його міг пояснити фараонові. Та до фараона звернувся головний виночерпій, кажучи: Я пригадую собі сьогодні свій гріх. Якось фараон розгнівався на своїх слуг і вкинув нас до в’язниці в тюрмі начальника в’язниці, — мене та головного пекаря. Однієї ночі ми бачили сон, я і він, — кожний бачив свій власний сон. Був же там з нами молодий єврей, раб начальника в’язниці, і ми розповіли сни йому, а він їх нам пояснив. І сталося: так, як нам пояснив, — отак і збулося: мене відновили на моїй посаді, а того повісили. Тоді фараон послав покликати Йосифа, і його вивели з в’язниці. Його підстригли, змінили його одяг, і він пішов до фараона. А фараон сказав Йосифові: Я бачив сон і немає нікого, хто би його міг пояснити. Та я чув, що про тебе кажуть, ніби ти, почувши сни, можеш їх пояснити. У відповідь Йосиф сказав фараонові: Без Бога не сповіститься фараонові спасіння.