Гідна Бути ЩасливоюЗразок

ПРОПОЗИЦІЯ, ВІД ЯКОЇ НЕМОЖЛИВО ВІДМОВИТИСЯ

Сьогодні ми продовжуємо досліджувати пророцтво, адресоване Господом Єрусалиму через пророка Єзекеїля, на прикладі чоловіка і небежаної дівчинки, яку батьки лишили помирати в полі.

Коли Господь проходив повз скривавлене дитятко, Його рішення спасти немовля мало не емоційний, а стратегічний характер. Він непросто підібрав дитинку і передав шляхетним людям чи лікарям, як зробив добрий самарянин із побитим юдеєм. Це було щось більше, адже Бог взяв на Себе відповідальність за її майбутнє.

Із подальшого опису змін в її тілі ми розуміємо, що перед нами вже не дівчинка, а юначка, яка досягла пубертатного періоду. Саме того періоду, коли у патріархальні часибатьки видавали дівчат заміж. Але автор наголошує, що вона залишилася «нагою і неприкритою». Ці слова свідчать про беззахисність перед цинічним суспільством, про нагальну потребу в опікуні, без якого у жорстокому світі патріархату дівчина була приреченою. Тож хто тепер подбає про влаштування її доброї долі?

Вперше читаючи цей текст, я думала, що далі мова піде про духовне батьківство. Про те, що Господь готовий провести через випробування кожну знедолену дитину, давши їй належну опіку та удочеривши. Але ми чуємо інші слова: «Я тобі присягнувся й уклав з тобою Завіт, —і таким чином ти стала Моєю, — говорить Владика Господь» (Єзек.16:7-8).

В часи патріархату ці слова мали лише одне значення: «Я хочу, щоб ти була моєю нареченою. Я хочу, щоб ти стала моєю дружиною!». Напевно серед читачок цього біблійного плану немає дівчини, якій би не були знайомі виклики періоду очікування: «Коли хтось візьме за мене відповідальність і офіційно вступить зі мною у завіт?!».

Попри те, що вже понад сто років ми живемо в суспільстві, яке на законодавчому рівні дає можливість жінці бути не лише реалізованою, але й мати повагу серед людей, незалежно від сімейного статусу, всеодно іноді керуємося уявленням, ніби «щасливою можна стати лише у шлюбі, лише коли хтось обере саме мене».

Якщо ви теж так думаєте, але боїтеся зізнатися в цьому, маю для вас хорошу новину. Ісус вже вибрав вас. Він бачив всі моменти несправедливості і відкинення, Він знає всі комплекси, в тому числі й нав’язані оточенням. Він знає всі ярлики, які на вас колись навішували, або якими клеймують просто зараз. Але попри все це Господь готовий взяти за вас відповідальність і вступити у вічний Завіт.

Звершуючи таїнство водного хрещення, ми засвідчуємо не лише перед Богом, але й перед людьми (як під час вінчання), що приймаємо рішення вірувати у Христа і обіцяємо бути його вірною послідовницею.

Звісно, такої практики обіцянок не зустрічаємо на сторінках Нового Завіту, як і практики шлюбних обітниць, звичної для сучасного весілля, адже все це —особливості нашої культури, яка допомагає підкреслити доленосність прийнятих рішень.

Роздумуючи над поняттям завіту (поза контекстом історії з Книги пророка Єзекиїля), варто зазначити, що Біблія знайомить нас із двома завітами— Старим і Новим. Сама ідея того, що Господь свого часу склав із людством завіт через Авраама, розчулює до сліз. Бо хто ми такі, щоб сам Бог підписував із нами «угоду», відповідно до якої не лише люди мають йому служити і поклонятися, але й Він дає обітниці, яких (на відміну від людей) завжди дотримуватиметься?!

Протягом Старого Завіту людині важко було триматися стандартів праведности, тому (враховуючи той факт, що заплатою за гріх завжди була лише кров), ріки (буквально) крові невинних тварин були пролиті, щоб прикрити всі ті гріхи, які чинило людство.

Я чула про соціально-науковий експеримент, метою якого була мотивація батьків дошкільнят не запізнюватися, забираючи малюків із садка.Тож, якщо раніше працівники освітнього закладу сварили батьків за спізнення, то в межах експерименту адміністрація натомість ввела штраф. І знаєте, що сталося? Зворотній ефект. Батьки (особливо ті, для яких гроші — не проблема) стали частіше і на довший час, аніж раніше, спізнюватися. Тепер вони знали, що просто заплатять штраф і зі «спокійною душею» підуть з дитиною додому.

Щось подібне було в часи Старого Завіту. Тому потрібні були кардинальні зміни. І їх приніс Ісус Христос. Він заплатив ціну власної крові завсі вже скоєні і майбутні гріхи людства. Це була, в першу чергу, ціна пропозиції вступити в завіт із нами— язичниками і язичницями не з роду Авраама, Ісаака і Якова. Це пропозиція, яку хтось із нас вже прийняв, а хтось прийме в майбутньому. Цією пропозицією Христос нам каже: «Ти —гідна бути щасливою!». І це — не просто красиві слова, але рішення, ціною якого стала Його пролита кров.

Не осмисливши серйозність і відповідальність завіту з Богом, дівчина не зможе достатньо серйозно і відповідально поставитися до майбутнього шлюбу. Адже найкраща дружина, ціна якої вища за перли, — та, яка навіть більше за чоловіка любить Свого Господа.

Молитва

Мій дорогий Ісусе, дякую Тобі за те, що повважав мене гідною стати Твоєю Нареченою!Дякую, що зробив усе можливе, щоб подарувати мені вічність в Небесах з Тобою. Ніхто і ніколи не зможе запропонувати мені більше, ніж Ти. Я кажу Тобі: «Так!». Я хочу присвятити Тобі все своє життя як наземлі, так і на Небі. Амінь.