Як ваша душа?Зразок

Чому моя душа має надію?

Ви коли-небудь замислювалися, чому ми ставимо свічки на святкові торти, а потім їх задуваємо? У всіх моментах нашого життя і культури, пов'язаних з їжею, немає іншого місця, де б ми заохочували іншу людину дмухати на нашу їжу. Я не йду в стейк-хаус і не кажу офіціантові: "Я б хотів стейк середнього просмаження. І не могли б ви дмухнути на нього, будь ласка? Середнього ступеня прожарювання з невеликою кількістю слини".

Але це невід'ємний елемент святкування дня народження. У цьому є щось фундаментально неправильне. Я бачив, як дорослі люди їли з тортів, на які дмухала їхня чотирирічна дитина. Подумайте про це. Якщо ви коли-небудь бачили, як маленька дитина задуває свічки, ви знаєте, що це не просто повітря, яке проноситься над тортом.

Існує ще одна традиція, пов'язана зі святкуванням дня народження, яка так само заплутана, як і задування свічок: загадування бажань. Чи справді ми все це продумали? Я пам'ятаю свій тринадцятий день народження. Я був у сьомому класі, і Челсі, яка зараз є моєю дружиною, була на моїй вечірці. Я задмухав свічки, а мама нахилилася до мене і запитала: "Ти загадав бажання, друже?"

Я дійсно загадав бажання — щоб Челсі поцілувала мене. Але мамі я цього не сказав. Я лише сказав: "Так, мамо". Але я бажав, хотів і сподівався на поцілунок від моєї коханої.

Нічого такого не сталось. Ну, насправді сталося — коли ми одружилися, вона точно поцілувала мене, навіть більше. Але я сподівався на поцілунок, як у сьомому класі.

Я ніколи не зустрічав людини, яка б посилалася на силу побажання на день народження як на причину здійснення своїх мрій. Однак, якщо ми не будемо обережними, то в кінцевому підсумку можемо поставитися до такого важливого елементу, як надія, так само, як і до побажань на день народження.

Ми всі віримо в надію, цінуємо надію і підтримуємо надію. У цьому немає нічого поганого — з усіх людей послідовники Ісуса повинні бути людьми надії. Але давайте будемо чесними. Як надія може допомогти? Чим надія краща за побажання на день народження? Сама по собі надія не може перемогти зневіру. Надія не може змінити наші обставини. Чи виростали у надії коли-небудь руки та ноги та чи рятувала вона нас? Зрештою, надія на надію — це не надія взагалі.

Надія необхідна для людської душі, але ми повинні переконатися, що наша надія ґрунтується на чомусь більшому, ніж прийняття бажаного за дійсне. Надія настільки сильна, наскільки сильним є те, з чим вона пов'язана.

Саме це робить нашу надію на Ісуса таким безпечним, надійним місцем для наших душ. Послання до Євреїв говорить: "Ми, що втекли до Нього за притулком, можемо мати велику впевненість, бо тримаємось надії, що перед нами. Ця надія є міцним і надійним якорем для наших душ. Вона веде нас крізь завісу у внутрішнє Боже святилище. Ісус вже увійшов туди за нас (Євреїв 6:18-20).

Наша надія, як послідовників Ісуса, є унікальною серед усіх інших надій на планеті. Вона пов'язана не з нашими емоціями, планами, стосунками чи фінансами, а з Ісусом. Наші душі мають надійний, непохитний, нерухомий якір, до якого ми можемо звернутися. Його ім'я — Ісус, і наша надія на Нього ніколи не втрачається.

Дайте відповідь

Що з того, про що ви мріяли, не здійснилося?

Ви коли-небудь відчували безнадію? Як це впливає на вашу душу, особливо якщо ви тривалий час перебуваєте без надії?

Чому Ісус є найкращим джерелом надії для наших душ?