Долаємо гореЗразок

Надія посеред горя

Бог все ще може вставити «АЛЕ»!

Коли Ісус отримав повідомлення про те, що Лазар хворий, Ісус відповів на цю новину: «Ця хвороба не закінчиться смертю. Ні, це для Божої слави, щоб Божий Син міг бути прославлений через це.»  

Через два дні Він прямо сказав їм: «Лазар помер, і заради вас Я радий, що Мене там не було, щоб ви повірили. Але ходімо до нього».

Він чекав, аби піти, «щоб вони повірили». Затримки Бога завжди мають мету. Є більша глибина віри, яку Він хоче, щоб ми мали. Він уже показав їм, що може зцілювати; тепер Він навчав їх, що Він має владу навіть над смертю. Це було можливим, лише якби Ісус зволікав.  

Чи можливо, що в Божий час, в уявну відсутність Бога, Він хоче навчити вас чогось більшого, чогось більш значущого, чогось, чого ви ще не знаєте?  

Чи можете ви настільки упокоритися, щоб прийняти це? Чи можете ви повірити, що якщо Бог достатньо великий, щоб створити все, то Він достатньо великий, щоб мати причину дозволяти ваші страждання, які ви не можете зрозуміти? Чи може це допомогти вам довіряти, знаючи, що Бог досконалий у Своїй любові, справедливості та суверенітеті, бачить кінець від початку та знає, що Він робить, навіть коли ви не можете цього зрозуміти?

Ви молилися за зцілення своєї коханої людини, але вона померла?

Ви можете подумати, що все скінчено. АЛЕ Бог все одно каже: «Ім’я Моє прославиться цим». Ви в це вірите?

В Іоана 17:24 ми читаємо слова, які, якщо поміркувати з молитвою, мають бути дуже близькими до нашого серця, коли помирає близька людина. Уважно зважте на бажання Ісуса: «Отче, Я хочу, щоб ті, кого Ти дав Мені, були зі Мною там, де буду Я, щоб вони могли побачити славу Мою, що Ти дав Мені, бо полюбив Мене, ще до створення світу.»

Він бажає, щоб Його люди були з Ним. Ісус цілком щасливий і задоволений, оскільки Він царює з небес, але, згідно з Його молитвою в Іоана 17, Він все ще має певне нездійснене бажання: щоб Його люди приєдналися до Нього в домі, який Він уже приготував для них. (Іоана 14:2–4)

Коли помирає близька людина, яка знає Господа, ми повинні пам’ятати насамперед про те, що Отець відповів на молитву Ісуса. Бог суверенний над смертю наших близьких, і Він має цілі, які ми, можливо, ніколи не зрозуміємо, але ми можемо вхопитися за істину, що Ісус молився до Свого Отця, щоб повернути Його людей додому. Коли християнин помирає, Отець дає відповідь на прохання Свого Сина.  

Ми можемо сказати принаймні наступне: коли помирає близька людина, Ісус отримує набагато більше, ніж ми втрачаємо.

Так, ми програли. Ми більше ніколи не будемо ділитися солодким спілкуванням з цією дорогою людиною. Масштаби втрат часто виходять за межі наших слів. Але втрата ніколи не перевищує слів Ісуса: «Отче, Я хочу, щоб ті, кого Ти дав Мені, були зі Мною там, де буду Я, щоб вони могли побачити славу Мою.»

Ми можемо пролити стільки сліз, щоб наповнити відра, але ці потоки сліз, що течуть по наших щоках, блищатимуть від радості, коли ми зрозуміємо, що смерть нашої близької людини є нічим іншим, як відповіддю на молитву Ісуса.

У цьому ми бачимо надію.  

Цитата: Християни ніколи не кажуть «бувай»; а тільки «до нових зустрічей» – Вудро Кролл

Молитва: Господи, я дякую Тобі, що серед скорботи ми можемо мати надію, що незабаром знову зустрінемося з нашими близькими. Амінь