Долаємо гореЗразок

Перехід від «Якщо» до «Я вірю»

Коли Марта і Марія вперше зустріли Ісуса біля гробниці, вони обоє сказали Ісусу: «Якби Ти був тут, мій брат не помер би».

Ісус хотів перевести їх з віри «якщо» на «Я вірю».

Коли Ісус спокійно і з любов’ю сказав їй: «Твій брат воскресне», вона саркастично відповіла: «Так, так, я це знаю!» Але з кожним ударом її серця вона насправді говорила: «Я хотіла, щоб Ти був тут, щоб ця жахлива річ ніколи не сталася».

Тим часом Ісус продовжував говорити: «Я є воскресіння і життя. Ті, хто вірять у Мене, хоч і помруть, будуть жити». Тоді Ісус ставить їй дуже гостре питання: «Марто, ти віриш у це?» На що Марта відповіла: «Так, Господи, я вірю».

У Біблії чітко сказано, що після смерті на все людство чекають дві буквальні долі: вічне життя і вічна смерть (Рим. 6:23). Ті, хто вірять в Ісуса Христа, отримують вічне життя. Коли віруючий помирає, його тіло залишається в могилі, але його душа свідомо і негайно переходить у присутність Ісуса. Найближчим призначенням нашої душі є небо, оскільки сам Ісус вознісся на небо (Діяння 1:11) і зараз готує там дім для нас.

Коли ми помираємо, ми свідомо й одразу потрапляємо в присутність нашого Спасителя на небі.

Наші близькі, які померли, пішли на небо перед нами. Вони вже не в минулому – вони в майбутньому.

Ми повинні змінити «ракурс», під яким ми дивимося на смерть наших близьких. Замість того, щоб сприймати їх як «мертвих у минулому», ми повинні почати сприймати їх як «повністю живих на небесах» і розуміти, що ми знову возз’єднаємося з ними через дуже короткий проміжок часу.

Ісус багато говорив про небо. Він не вчив про небо як теологічно абстрактне місце. Він описав його як Свій дім — реальність. Його Батько знаходиться в цьому місці (Лк. 10:21), де все відбувається саме так, як Він хоче (Мт. 6:10). Він закликав Своїх послідовників інвестувати туди (в. 19–21). Він прийшов звідти (Іоана 3:13) і прагнув повернутися. І Він пообіцяв взяти туди Своїх послідовників, щоб вони жили з Ним (14:1–3).

Запитання, яке Ісус поставив Марті, приводить її до рішення, яке розділяє людство: «Чи віриш ти у це?» (Іоана 11:26).

Це дуже проста угода, яка приносить надію на небеса зраненим серцям. Вона складається з двох частин: перша — це наша відповідальність, друга — Його обітниця. Якщо ви вірите в це, Він стане вашим воскресінням і вашим життям.

Відповідь Марти підтверджує її віру в Ісуса.

«Так, Господи, я вірю, що Ти Христос, Син Божий, Котрий мав прийти у світ». (Іоана 11:27)

Найважливішим днем у житті Марти був не день, коли Ісус полегшив її гострий біль, воскресивши Лазаря з мертвих, а день, коли вона постала перед Господом Ісусом і повірила в Нього. Це був день, коли вона отримала життя, яким вони, її сестра та брат насолоджуються на небі з Ісусом щодня протягом майже двох тисяч років.

Цей день також може бути найважливішим днем у вашому житті, оскільки ви вірите в Ісуса як свого Спасителя і Господа і знаєте, що одного дня незабаром ви зустрінетеся з Господом і проведете вічність з Ним і всіма нашими близькими, які увірували у Нього і пішли попереду нас.

Цитата: «Віра — це мистецтво триматися того, що колись прийняв наш розум, незважаючи на наші мінливі настрої». К. С. Льюїс

Молитва: Господи, я молюся, щоб Ти перетворив мій смуток на радість, оскільки я вірю в Тебе і покладаюся на Тебе. Амінь