Долаємо гореЗразок

Горювати нормально

Коли помирає хтось, кого ми любимо, ми часто відчуваємо багато різних емоцій. Ні, це не погано плакати чи сумувати. Реальність того, що Бог все контролює, і все вийде в довгостроковій перспективі, не зменшує біль, який ми відчуваємо тут і зараз.

Бог розуміє, наскільки жахливим і болісним може бути зіткнення зі смертю. Ми отримуємо гарний приклад того, як Бог дивиться на смерть, коли Ісус воскресив Лазаря з мертвих.

Ісус показує нам, що це нормально сумувати, коли Він плакав при гробниці Лазаря. Він показує нам, що не є гріхом відчувати смуток. Він показує нам, що сильні почуття – це не те, чого ми повинні соромитися.

Ісус плакав, як плачемо ми. Він лив сльози, як ми. Він був зворушений, як і ми. Ісус плакав, що показувало, що Він мав серце. Це показує нам, що ми не служимо Богові, Якого не зворушує те, що з нами відбувається. Тож не бійтеся висловлювати свої турботи Богові.  

Послання до Євреїв 4:15 говорить нам: «Христос, наш Первосвященик, здатний співчувати нашим слабкостям.  

Ісус також оплакував, коли Його дорогий друг і двоюрідний брат Іоан Хреститель був страчений.

Його реакція на обидві ці смерті була різною. І ми можемо навчитися з Його досвіду, як горювати.

У Євангелії від Матвія 14:13 ми знаходимо, що коли Ісус почув новину про смерть Іоана Хрестителя, Він сів у човен і поплив у безлюдне місце. Ісус був і горі. Він був розбитий серцем, почувши, що сталося з Іоаном. І Ісус хотів просто провести деякий час на самоті, молячись і роздумуючи.  

Було багато випадків, коли ви б просто хотіли побути на самоті у своєму горі, розмірковуючи над проблемами, проводячи час з Богом і ставлячи Йому багато питань. Це цілком нормально.

Але ми читаємо, що натовп, почувши, куди йде Ісус, пішов пішки й зустрів Ісуса на протилежному боці.

Чи ви коли-небудь відчували це? Все, що ви хочете зробити, це втекти, побути на самоті та горювати, але вимоги життя не дозволяють цього?  

Як Ісус відреагував на цю ситуацію? У Біблії сказано, що коли Він побачив натовп, то змилосердився над ними і негайно взявся до зцілення їхніх хворих. Хоча Ісус сумував через втрату Свого дорогого друга, Його горе додало Йому сили для служіння. Посеред Свого емоційного болю Ісус повернувся назовні, а не всередину. Замість того, щоб замикатися на Собі й думати «горе Мені», Він повертається назовні, щоб служити й любити натовп.

Ми повинні бути дуже обережними, щоб під час нашої жалоби не перетворити нашу скорботу на жалість до себе й відразу. Наше горе дає нам силу любити інших і служити їм. Усе, що болить, усі ті емоції, які ви відчуваєте, візьміть їх і використайте, щоб проявити співчуття до людей, які відчайдушно потребують любові Ісуса.

Це часто є ключем, щоб рухатися далі в житті посеред горя. Чим більше ми витрачаємо час, дивлячись на себе, тим більше застрягнемо в минулому. Коли ми починаємо дивитися назовні та служити іншим, ми рухаємося в майбутнє.

Цитата: Лише тоді, коли ми відкладемо наші застарілі уявлення про те, Ким є Бог, і замінимо їх тими, на яких Слово, Яке є Богом, може плакати разом із плачем світу, ми дізнаємося, що слово «Бог» насправді означає. - Том Райт

Молитва: Господи, я дякую Тобі, що Ти розумієш мою скорботу. Я приходжу до Тебе за допомогою і силою в моєму горі. Амінь