Нехай прийде Царство ТвоєЗразок

МОЛИТВА:

Боже, покажи, будь ласка, які речі дають мені відчуття безпеки та значущості в житті. Допоможи мені відпустити їх і довірятися лише Тобі.

ДЛЯ ПРОЧИТАННЯ:

Уявіть, що ви вижили в корабельній аварії. Ви вже кілька днів знаходитесь у воді, вчепившись за уламок розтрощеного корабля. І ось коли зникла всяка надія, на горизонті з'являється судно. Скоро те судно наближається до вас, і хтось з людей на борту кидає вам мотузку. Вони кажуть вам відпустити дошку й учепитися за мотузку. Виглядає як просте завдання, правда ж? Ви знаходитесь у безнадійному становищі, без можливості врятуватися самотужки, а тут з'являється хтось, хто бажає вас урятувати й навіть здатні це зробити. Все, що від вас вимагається, це відпустити дошку й ухопитися за рятівну мотузку. Все, що від вас вимагається, це довіритися.

А якби замість того, щоб хапатися за мотузку, ви почали сумніватись у своєму рішенні, згадуючи, як той шмат деревини тримав вас наплаву протягом кількох останніх днів. Він був поруч, коли ви сташенно його потребували; ви звикли, що ваше життя залежить від нього. Тож вам стає важко при самій лише думці, що потрібно відпустити шмат дерева та вхопитися за щось інше. Ви гукаєте до людей на борту: "Ні, дякую. Я залишуся тут, на цьому шматку деревини!"

Яке безглузде рішення! Однак, усвідомлюємо ми це чи ні, саме так ми схильні вчиняти в нашому ходінні перед Богом. Коли Ісус кличе нас піти за Ним і жити іншим життям, ставши частиною Його Царства, Він запрошує нас повністю покластися на Нього. Він запрошує відпустити всі ті речі, в яких ми раніше черпали відчуття безпеки та значущості, та вчепитися за Нього - наше нове джерело. "Відпустити" попередній спосіб життя часом може нагадувати нам помирання, ніби ми втрачаємо те, що звикли вважати життям. Може бути страшно, або навіть і дуже боляче, коли ви робите перший крок. 

На відміну від історії про вижившого в корабельній аварії, рішення відпустити все та покласти надію на Бога нам доведеться приймати не раз і не два. Навіть після того, коли ми вирішили довіритись Ісусу та йти за Ним, тяга до старого життя все ще просинатиметься в нас час від часу. Ми будемо ловити себе на думці, що повертаємося до звичних нам джерел безпеки та значущості. І щоразу нам доведеться робити той самий вибір - знову й знову - відпустити все й учепитися за те життя, яке Ісус пропонує нам взамін. 

Коли настане такий момент, нагадайте собі обіцянку Ісуса абзацом вище. Тільки втрачаючи чи відпускаючи своє життя, ми знаходимо його, у найглибшому й найповнішому сенсі цього слова.

РОЗДУМИ:

Ісус запрошує перенести надію зі старих і звичних нам речей, на яких ми будували нашу безпеку та значущість, на щось значно надійніше: на Ісуса особисто. Які сфери життя вам найважче відпустити та довіритися Богові? Виділіть трохи часу, візьміть ручку та блокнот і попросіть Бога відкрити вам, де саме ваше серце та життя має труднощі, щоб довіритися Йому.