Нехай прийде Царство ТвоєЗразок

МОЛИТВА:

Боже, Ти є люблячим батьком. Дякую за Твоє терпіння до мене, поки я вчуся довіряти Тобі.

ДЛЯ ПРОЧИТАННЯ:

Чи знали ви, що зростання теж має свою ціну? Перед тим як ми вирушимо в нашу мандрівку зростання, дуже важливо усвідомити, які втрати на нас чекають. Вірте чи ні, одна з причин, чому ми не зростаємо, полягає в тому, що нам подобається тупцювати на місці, ми отримуємо з цього певний зиск - насолоджуємось комфортом, безпекою, ілюзією контролю ситуації, і ще багато різних таких речей.

У Галатів 4:6-8 Павло пише, що життя для хибних речей робить з нас рабів. Це досить радикальна заява, але Павло діє тут дуже стратегічно. Він звертається до тієї глави історії ізраїльського народу, коли вони саме тільки звільнилися від єгипетського рабства. Бог підняв Мойсея і через великі чудеса позбавив Свій народ від рабських кайданів, а ізраїльтяни славили Бога за отриману свободу. Однак не минуло багато часу, і народ почав скаржитися, як сильно їм бракує привілеїв і комфорту, які вони мали в Єгипті. Вони навіть почали говорити, як би то повернутися назад! Можете собі уявити таку тугу за землею, де ви були рабом?

Звучатиме дико, але за словами Павла ви знайомі з цим бажанням значно глибше, ніж здається на перший погляд. Якщо ви потребуєте чогось настільки сильно, що не уявляєте без цього свого життя, тоді ви є рабом цієї речі. Ви нехтуєте своєю свободою. Ви приковуєте себе знову. Це може бути будь-що: майно, стосунки, посада чи репутація.

Оскільки ми отримали нову ідентичність у Христі, кайдани рабства були зруйновані, і в нас тепер є новий шлях до свободи. Хоч ця істина очевидна і проста, все ж застосувати її на практиці не завжди легко. Одна справа - вивести вас із рабства, проте зовсім інша справа - вивести рабство із вас.

У нас є схильність завжди повертатися туди, де ми ніби-то мали якийсь комфорт, безпеку та захищеність, а отже кидати шлях до цілісності та свободи, яких для нас бажає Бог. 

Проте ось хороша новина для вас. Бог є люблячим батьком!

Уявіть собі батька, який спостерігає за першими хисткими кроками своєї дитини. Як він почувається? Як він буде реагувати? Чи буде він втрачати терпіння та дратуватися, коли дитина не йтиме далі? Чи вибухне він у гніві, коли колінця дитини підкосяться і вона впаде на землю? Як ви думаєте, чи будуть його очі відображати глибоке розчарування, що він аж кричати почне: "Чому ти до цих пір не вмієш ходити? Подивись на свого старшого брата! Він вже кола намотує довкола будинку! Коли ти врешті візьмеш себе в руки?"

У жодному разі! Ніколи в житті ви б не чекали подібної реакції. Чому ні? Тому що люблячий батько завжди буде радіти першим крокам своєї дитини, незалежно від того скільки вона пройшла. Йому відомо, що то лише перші кроки на шляху до того, аби стати дорослою зрілою людиною. Він терпляче спостерігає за розвитком і радіє кожній маленькій перемозі. 

Таким же чином і наш Небесний Батько бажає побачити, як ми рухаємося вперед у нашому духовному зростанні. Він любить вас і радіє вашим дитячим крокам.

РОЗДУМИ:

Ось для вас два питання для роздумів на сьогодні. Який зиск я отримую від того місця, де зараз знаходжусь? Чи є щось, що я дуже боюсь втратити? 

Коли ви почнете давати відповіді на ці запитання, попросіть Бога дати вам милість і силу, яких ви потребуєте, щоб зробити маленький крок довіри сьогодні. Потім виділіть час, щоб подякувати Богові за його терпеливість і прощення, що проявлються до вас кожного разу, коли ви відходите назад до вашого старого життя та способу мислення.