Нехай прийде Царство ТвоєЗразок
МОЛИТВА:
Боже, коли в мене з'являється спокуса не проявляти милість до оточуючих, нагадай мені про Твою милість, якою Ти так щедро мене обдарував.
ДЛЯ ПРОЧИТАННЯ:
Читаючи притчу в Луки 15, так і хочеться виставити згаданого в ній старшого брата за яскравий приклад гордості та самоправедності, з ким у нас точно немає нічого спільного. Проте, в такому разі ми закриваємо очі на один важливий нюанс: кожен з нас хоча б трішечки є тим "старшим братом".
Якщо ретельніше придивитися до старшого брата, то його реакція взагалі перестане виглядати недоречною. Гнів, який його охопив, упирається у відчуття справедливості. Він щиро вірить, що негоже батькові ставитися до його брата так само, як і до нього. І, правду кажучи, він має рацію. Хіба ж не очевидно, що він справді заслуговує більшого, ніж його брат? Невже його послух і постійність не роблять його достойнішим?
Ми часто розглядаємо Божий дарунок незаслуженої милості як щось однозначно позитивне. Однак, утілена в реальному житті чи відносинах благодать Бога часто перетворюється для нас на камінь спотикання. Як тільки ми дозволяємо собі робити порівняння, милість Бога стає для нас дійсно серйозною проблемою. Вся справа в тому, що вона не справедлива.
Хіба ж справедливо Богу закривати очі на чужий гріх, особливо, коли цей гріх зранив саме ВАС? Павло усуває ці протиріччя у своєму листі до християн у Римі.
Бог віддав Ісуса в жертву для прощення всіх гріхів людських через віру, і показав цим, що Він — справедливий. Адже завдяки Своїй терпимості, Він залишав усі гріхи, здійснені в минулому, без покарання. Він робив так, щоб нині показати справедливість Свою і щоб бути справедливим, водночас виправдовуючи тих, хто має віру в Ісуса.
-Римлян 3:25-26
Як Бог може водночас бути справедливим і виправдовувати тих, хто згрішив? Невже Він підмітає гріх під килим, так ніби нічого й не було? Чи означає це, що Бог несерйозно ставиться до гріха?
Звучить як протиріччя, і це дійсно було б так, проте не все так однозначно, як може здатися на перший погляд. Виявляється, є ще один спосіб заплатити ціну за гріх, не вдаючись до покарання грішника. Павло пише, що Ісус стався за нас жертвою примирення - жертвою, що сплатила ціну за наше право стояти перед Богом.
Ісус став відповіддю на дилему, що поставала в зв'язку з Божою благодаттю. Через Ісуса Бог може бути тим, хто виправдовує, водночас залишаючись справедливим, тобто послідовним у винесенні покарання за гріх.
Тож, коли у вас з'явиться спокуса втримати милість чи прощення від того, хто на це не заслуговує, пам'ятайте, що Ісус не приходить до нас зі словами: "Я люблю тебе, тому що ти ідеальний/на". Бог не спирався на справедливість, будуючи відносини з вами; Він добровільно сплатив ціну. Коли йдеться про наші відносини з Богом, нам потрібно просити не справедливості, а милості. Оскільки ми отримали від Нього настільки цінний подарунок, ми повинні бути першими, хто поширюватиме цю милість серед інших.
РОЗДУМИ:
Виділіть час, візьміть ручку та блокнот і дайте відповідь на наступні запитання:
• У яких випадках ви не проявляли милості до інших? Що за ситуація чи людина відразу пригадується вам? Чому було так важко поширювати благодать у тій ситуації?
• Чи знаєте ви когось, хто, на вашу думку, знаходиться поза межами досяжності благодаті? Що змінилося б, якби ви принесли цю ситуацію/людину перед Батьком і попросили, щоб Він створив у вас серце наповнене милістю до інших?
Коли ви дасте відповіді на вищезазначені питання, знайдіть тихе місце, щоб побути наодинці з Ісусом. Заспокоївшись, стисніть свої руки в кулаки, направивши їх донизу. Уявіть, як Бог обіймає людину, яка образила вас. Якщо ви відчуваєте, що напруга всередині вас росте, можете стиснути кулаки міцніше. За потреби повторіть це ще раз. Коли будете готовими, зробіть глибокий вдих і попросіть Бога дарувати вам Його серце по відношенню до цієї людини. Тепер переверніть кулаки долонями догори. Розслабтесь і глибоко вдихніть, розтискаючи кулаки та простягаючи ваші руки до Батька.
Якщо ж ви ще не готові відпустити всю ту напругу, то нехай ця вправа стане вашою сердечною молитвою, щоби Бог допоміг вам рухатись у цьому напрямку.
Писання
Про цей план
Всі ми чули, що Ісус пропонує нам "життя вдосталь", і ми понад усе хотіли б так жити. Ми прагнемо жити життям, у якому всі зміни уже відбулися. Однак яких перемін ми потребуємо? Як нам запустити в собі процес оновлення? Читаючи план "Нехай прийде Царство Твоє", ви відкриєте для себе, що то за поставлене з ніг на голову та вивернуте навиворіт життя, до якого нас запрошує Бог.
More