Марія каже так

Гавриїл прийшов до Марії з посланням від Бога — "Вітаю тебе, благословенна. Господь з Тобою." Марія зрозуміла значення цього привітання, і саме тому воно її стурбувало. Це те, що Бог говорив старозавітним суддям і пророкам — ні тими, ні іншими вона себе не уявляла. 

"Що це може означати?" — була її стривожена відповідь. Якщо ми поставимо себе в таку ситуацію, то, швидше за все, ми були б "дуже збентежені" також. Я сумніваюся, що поява ангела викликала б посередню відповідь у будь-кого. Сфера ангелів з пророчими висловлюваннями — це не те що запропонувало б нам "зберігати спокій і йти далі". 

Марії було обіцяно дитину, що саме по собі не є чимось незвичайним чи несподіваним. Більшість єврейських дівчат виходили заміж і народжували дітей. Але більшість, майже всі єврейські дівчата мали партнера, від якого народжували дітей — і досі мають. Але ця дитина мала б бути не просто дитиною, але "Сином Всевишнього Бога", обіцяним нащадком царя Давида, який мав правити вічно. Що, напевно, подумала Марія? 

Вона відповіла: "Як же таке може статися, адже я ніколи не була з чоловіком?". Ангел сказав Марії щось таке нечуване і, по суті, таке потенційно ізоляційне (хто б їй повірив), що її питання не було браком віри чи довіри. 

Святий Дух мав осяяти її, і вічне Слово Отця мало стати плоттю в лоні Марії. 

Її відповідь: "Я слуга Господня, хай буде мені те, що ти сказав". Яку довіру, який послух виявила Марія. І з якою ціною їй доведеться зіткнутися у своєму послуху Богові. 

Як далеко заходить наш послух? Прийняття Божого Слова не завжди є питанням особистої зручності. Але який результат для тих, хто каже "так", яка участь у божественному. Як і Марія, ми несемо насіння Божого викупного слова, коли наше "можливо", наше небажання стає нашим "так".