каМЕНІ #5

З давніх-давен архітектурні споруди були не тільки місцем проживання людей чи тварин, але і пам‘ятником, монументом, відбитком часу чи подій. Насипана груда каміння, а інколи і один камінь, могли бути символом, до якого часто поверталися, щоб нагадати собі й іншим про щось дуже важливе. Проте сам камінь залишався лише каменем.

Колись у єврейського царя Давида було бажання побудувати храм. Фактично – зробити щось, що нагадувало б людям про Того, Хто точно у храмі не вміщається. Цю ідею втілив Його син, Соломон, побудувавши величний храм для Яхве у Єрусалимі. Краса храму приваблювала людей з інших країн. Багатство оздоблення викликало захват, здивування та навіть заздрість. Але найбільшою цінністю храму був Той, Хто жив там. Саме Він мав ключове, вирішальне значення.

Йшли роки. Храм руйнувався, відновлювався, знову руйнувався і знову відбудовувався. І хоча кожного разу це відбувалося з меншою пишністю та помпезністю – функцію він мав виконувати ту саму: мертве каміння повинно було вказувати на живого Бога!

За життя Ісус часто відвідував храм. Чого варті Його розмови із вчителями Закону у 12 років. А історія, як молодий Учитель у гніві перевертає столи грошомінам у храмі і розганяє тварин, викликала і усмішку, і сум, і захоплення, і агресію у багатьох спостерігачів та свідків події.

Одного разу хтось із учнів Ісуса вирішив привернути увагу Спасителя до коштовного каміння, яким був прикрашений храм. Воно й справді було гарним. Та відповідь Ісуса вразила присутніх, а сьогодні вражає і мене:

«Прийдуть часи і не залишиться тут каменя на камені...» 

Як це? Коли? Чи можливо таке? Хіба Тобі не шкода?

Та Ісус розумів, що каміння храму давно перестало виконувати свою функцію і замість того, щоб надихати людей думати про Бога, потихеньку перейняло на себе божественні функції. Замість дороговказу – стало дорогою. Замість методу – ціллю. Тому і було зруйноване.

Зруйноване все: коштовне каміння оздоблення, грубі камені основи, камінні одвірки, сходи... Лишилася одна єдина стіна, яка тепер має назву Стіна плачу.

Отож, не потрібно плутати вказівник і ціль. Не переплутай мертве каміння із Живим Богом!