каМЕНІ #10

Коли закінчується життя людини, ми ставимо на могилу камінь. Яким би гарним, оздобленим, вирізьбленим, з прекрасними надписами він не був би – це всього лиш камінь. Шматок кам’яної породи стає нагадуванням про втрату, смерть, біль, сльози. Мене дивує, коли люди пишуть на пам‘ятнику: «Останній подарунок від рідних». Кому подарунок? Все, що ми можемо подарувати – це пам‘ятні моменти самому собі.

Коли помер Ісус, то разом з Ним померло так багато важливих речей. До гробу привалили камінь. Саме камінь став предметом переживань жінок, що у ранок воскресіння шукали Ісуса. Христос не воскрес таємно, просто у закритій печері-гробі. Камінь мусив бути відвалений, щоб засвідчити кожному, що це не кінець. Відвалений камінь став символом перемоги, надії та життя. Не потрібно до нього приходити плакати, бо не у ньому сила, а у Тому, Хто його відкинув.

На серцях людей теж часто, як на могилах, лежать камені. Камені втрат, глибоких ран, розчарувань, образ... Не всі спішать їх відкидати, живучи минулим, повертаючись знову і знову до того, що залишило шрами. Та ЖИВИЙ ХРИСТОС може змінити все. Перевернути те, що здавалося непорушним, вічним, постійним. Як писав Макс Лукадо: «Він все ще зсовує каМЕНІ».

FCA Україна висловлює подяку пастору церкви "Надія" - Тарасу Яремчуку за надання даного плану.