Неідеальне батьківствоЗразок

Відпускання 

Ми можемо черпати надію та натхнення у батьків, які пройшли цей шлях до нас. Ми отримуємо від них надію та підбадьорення, коли дорога стає важкою. І коли ми відчуваємо, що не можемо йти далі, наш Небесний Батько каже, «Досить для тебе милості Моєї, бо сила Моя повністю здійснюється у твоїй слабкості» (2 Коринтян 12:9). Отже, коли ми в найслабшому стані, тоді Його підтримка діє найкраще. 

Один з найскладніших періодів батьківства – це коли наші діти наближаються до підліткового віку й переходять в нього. Саме в цей період ми можемо побачити зміну в їхньому ставленні та відчути, як вони віддаляються від нас. Але вони чинять саме так як повинні, щоб стати здоровими, відповідальними, незалежними дорослими. Отже, що ми можемо зробити? Відпустити їх. 

Дозвольте їм вибирати і нарощувати цей м’яз прийняття рішень і переживання наслідків. Якщо ваша 10-річна дитина захоче витратити всі свої кишенькові гроші на цукерки й у неї не залишиться грошей на тиждень, дозвольте їй це зробити. Насправді, це не має аж такого значення, але в процесі вона отримає урок. 

Дозвольте їм ставити запитання про свою віру. Вони є в усіх дітей. Вони запитують, тому що хочуть отримати відповіді. Не бійтеся відповісти, “Я не знаю”. А також не бійтеся спробувати розібратися. Але передусім, просто слухайте. Пам’ятайте, що ми також намагаємося стати учнями наших дітей і зрозуміти мотиви, що ними рухають.

Дозвольте їм зазнати невдач і засвоїти уроки. Це буде однією з найскладніших речей для вас, як батьків. Ви маєте життєвий досвід і бачите наперед, до яких наслідків може призвести їхній вибір. Але як вони будуть навчатися, якщо ви постійно контролюєте наслідки? Можливо, їхній літній підробіток вимагає від них бути на роботі о 6:00 ранку. Якщо вони просплять кілька разів, і їм доведеться зіткнутися з наслідками, це допоможе їм отримати цінний урок.

Відпустити не означає здатися чи не втручатися. Для цього є слушний час, навіть у житті наших дорослих дітей. Перш ніж утрутитися, поставте собі таке запитання: «Чи важко буде відновитися після потенційного наслідку цього вчинку?» Якщо відповідь «ні», залиште свою думку при собі. Якщо ж відповідь ствердна, то відхиліть прохання вашої дитини або з повагою скажіть щось своїм дорослим дітям. 

Суть усього цього полягає в тому, що з моменту, коли ми стали батьками, ми повинні почати процес відпускання. І це процес. Це суперечить всьому нашому єству, тому що ми хочемо захистити й уберегти їх від боротьби. Але нашим девізом як батьків має бути “Я все можу витерпіти завдяки Христу, Який зміцнює мене” (Филип’ян 4:13). Часто саме боротьба призводить до чудового результату. Як у нас, так і в наших дітях.