Неідеальне батьківствоЗразок

Стосунки передусім 

Апостол Павло пише в Римлян 3:23, що «всі люди згрішили, і всім їм бракує слави Божої». Це означає, що кожен із нас, включаючи наших дітей, буде робити помилки. Іноді ці помилки будуть мати серйозні наслідки, а іноді ні. Хоча наша роль як батьків – надавати інструкції та направляти наших дітей, коли вони зазнають невдач. Ми повинні тримати наші стосунки з ними в центрі наших думок. Поміркуйте про ці речі, щоб навчитися ставити стосунки на перше місце: 

Не забувайте
Досить важко пережити помилки та гріховний вибір наших дітей. Ми можемо бути настільки розчаровані їхніми гріховними вчинками, що зовсім забуваємо: ми теж колись були дітьми. Пам’ятаєте ті моменти очікування, коли мама чи тато повернуться додому? Давайте зробимо все можливе, щоб бути співчутливими, коли мова йде про наших дітей. Пробачаймо їм так само, як Христос простив нам (Ефесян 4:32). У більшості випадків вони не намагаються напартачити. Вони просто мають справу з тим, з чим усі ми —людською природою. 

Нехай вас скеровує бачення
Більшість сімей встановлюють правила, щоб убезпечити дітей і допомогти їм у прийнятті рішень. Деякі правила мусять залишатися, тому що вони цінні. Інші можуть мати місце протягом певного часу. Але іноді жорсткі та незмінні правила породжують бунт. Саме в такі часи ми повинні згадати суть правила й запитати себе, "Чи в цьому ще є потреба?" Батькам часом важко "пом'якшити" їхні рішення, тому що або їхня гордість завадила, або вони бояться, що діти вважатимуть їх занадто поступливими. Але ми повинні переступити через це і робити те, що є найкращим в інтересах майбутніх стосунків з нашими дітьми. 

Справа не у вас 
Яким би важким не був цей аспект батьківства, нам украй важливо зрозуміти його. Коли наші діти зазнають невдачі, справа не в нас. Батькам складно не сприймати дії своїх дітей близько до серця. Нам певним чином здається, що наші діти намагаються зіпсувати нам життя. Це не так. Як згадувалося вище, вони просто намагаються вирішити свою проблему людяності. Їм не потрібне наше почуття вини. Їм просто потрібні батьки, які розуміють, що вони намагаються розібратися як їм вижити у світі, який їм не догоджає і навіть не піклується про них. 

Ми повинні пам’ятати, як то було бути дитиною. Подібно до того, як ми можемо “рушати впевнено до Божого престолу благодаті”, щоб отримати милосердя та благодать, коли ми цього потребуємо, давайте будемо тими батьками, які заохочують дітей робити те саме (Євреїв 4:16). Наші діти намагаються вирости, і частиною цього процесу є помилки. Коли наші діти спотикаються, давайте пам’ятати, що стосунки з ними завжди є найважливішими.