Як ми бачимо наших близьких

Ви коли-небудь були засмучені тим, як ваші близькі реагували на втрату? Можливо, ви відчували розчарованість тим, що вони не проявляли сильні емоції чи не хотіли говорити про свою скорботу. Здається, що це звичайне переживання, з яким ми стикаємося, коли маємо справу з утратою, тож у чому суть цього переживання? 

Чи можливо, що глибше питання, з яким ми стикаємося, це “Чи Я скорблю як належить?” Якщо інші поводяться не так як ми, то ми можемо відчувати, що з нашим проявом скорботи щось не так. 

Крім того, у наших слабкостях ми очікуємо турботи від інших. Коли вони не чинять так, як ми сподіваємося, ми розчаровуємось.

У Біблії, коли помер Лазар, Марія була засмучена поведінкою Ісуса. Коли вона побачила Ісуса, “Марія впала до ніг Його і сказала: «Господи, якби Ти був тут, то мій брат не помер би»'” (Іоана 11:32). Вона скорбіла про свою втрату, і вона була засмучена тим, що Ісуса не було там. Вона була незадоволена рішеннями БЕЗДОГАННОЇ людини. Наскільки ж простіше нам засмучуватися, коли наші близькі не чинять так, як ми бажаємо?

Ми можемо дозволяти нашому болю взяти гору над нашими стосунками. Коли ми найбільше потрібні одне одному, ми також доволі вразливі до болю та віддалені від близьких. 

​Як те, як ви дивитеся на ваших близьких, змінилося в результаті вашої скорботи? Ви можете відпустити деяку частину болю та попросити Бога допомогти вам прийняти, що усі відчувають скорботу по-різному? 

Давайте помолимось.

Боже, 

Дякую Тобі за моїх близьких. Допоможи мені бачити їх так, як Ти бачиш їх. Я хочу цілісності, і я хочу, аби мої відносини були міцними. Ти знаєш, як моя скорбота вплинула на те, як я бачу моїх близьких, і навіть як я бачу Тебе. Зроби мене сильніше емоціонально, духовно та фізично. Наповни мене любов'ю.

Амінь.