Подорож скорботи

“Ні! Ні! Ні!” Мій голос відбивався від стерильних білих стін лікарні, а моє тіло застигло. Це не могло відбуватися... знову. 

Ми опинились у місці втрати, вражені скорботою, як блискавкою. Раптовою. Лютою. Паралізуючою.

Де були ви, коли скорбота вразила вас?

Коли ми зіткнулися з повторним викиднем, ми почали коливатися від емоції до емоції; іноді сильні, але часто втомлені та послаблені смутком сліз, невпевненості та порожнечі.

З чим ви зіткнулися протягом цієї подорожі? Вірш, який торкнувся нас, каже: “Душа моя усі мої турботи пам’ятає, душа моя в мені зігнулась долу. Та серце пригадає все це знову, і знов розбурхає надію. Бо ласка Господа безмежна, бо Його милосердя — невичерпне” (Плач Єремії 3:20-22).

Ваша подорож через скорб унікальна, і ми молимося, аби ви прийняли себе, коли будете скорбіти. Ми дивимося на Боже Слово, аби дізнатися більше про нашу скорботу. У Писанні ми бачимо, що Бог оплакував неслухняність Свого народу (Суддів 10:16), Ганна скорбіла про те, що не могла мати дітей (1 Самуїла 1:16), а Ревекка й Ісаак скорбіли, коли їхній син одружився з жінкою з іншого роду (Буття 26:35) (Елвелл і Бейцель, 1988). Навіть Ісус оплакував смерть Лазаря, хоча Він знав, що поверне його до життя (Іоана 11:33-35). Якщо наш Господь скорбить, ми також можемо скорбіти. 

Поки ви роздумуєте про вашу подорож скорботи, дивіться на Писання. Які переживання скорботи знайомі вам? Що ви можете дізнатися зі сильних (та слабких) сторін тих, хто пройшли цю путь до вас?

Давайте помолимося.

Боже, 

Мені потрібна Твоя втіха та сила. Я в болі, але покладаюся на Тебе та поклоняюся Тобі. Дякую за те, що Ти наповнив сторінки Писання історіями, які можуть навчити мене, як вести приємне Тобі життя, особливо коли я стикаюся з труднощами. Відкривай мої очі, аби я міг/могла навчитися від Тебе.

Амінь.