Як ми бачимо себе

Горе часто впливає на кожну сферу нашого життя. Іноді воно змінює те, як ми думаємо про себе. Коли ми втратили нашу першу дитину, я (Ешлі) змогла поклонятися Богу в кімнаті невідкладної допомоги. Коли це сталося вдруге, я пам'ятаю відлуння, яке я чула, коли тупала ногами та кричала: "Ні!" Коли це сталося втретє, я шепотіла: "Що з тобою сталося, малюче?" 

Я пам'ятаю, що в кожному з цих випробувань я приносила свій біль до Бога, але мої методи та емоції змінювалися. І з кожною втратою те, як я бачила себе, змінювалося. Я змогла прийняти першу втрату трохи легше, але після другої я дуже засмутилася через те, що моє тіло не захистило мою дитину. З часом я старалася дякувати Богу за моє тіло, але в той період майже все, що я могла бачити, були мої недоліки.

Як ваша втрата вплинула на те, як ви бачите себе? Ви почувалися, ніби ніхто не бачить ваш біль? Або, можливо, що Бог не бачить ваш біль? В Одкровенні 21:4 сказано, що Бог витре кожну сльозу з наших очей. Аби Він витер наші сльози, Він має бачити нас та визнавати наш біль. Тому Він бачить нас.

Він бачить вас.

Ще один вірш, за який ми трималися, каже: “Господь з людьми, в яких серця розбиті, зневіреним звитягу Він дає”  (Псалми 34:19).

Давайте помолимося.

Боже, 

Дай мені очі бачити себе так, як Ти бачиш мене. Іноді я маю спокусу негативно думати про себе, але мені потрібен Ти, аби допомогти мені стати ближче до Тебе. Ти удосконалюєш мене, і Ти змінюєш мою перспективу! Наповни мене любов'ю до себе.

Амінь.