ХодімоЗразок

Церква, яка ніколи не спить

Автор: С. Джордж Томас

Метью Барнетт, син пастора, виріс у церкві та навколо неї. Коли йому було 16 років, Метью сидів на капоті свого автомобіля, і Бог дав йому видіння про те, як одного разу він поїде до центру Лос-Анджелеса і заснує церкву, яка буде відкрита 24 години на добу, 365 днів на рік — церкву, яка ніколи не спить. Це викликало в Метью палке бажання донести звістку надії до безнадійних, служачи як для фізичних, так і духовних потреб тих, хто жив у центрі міста, але він вважав, що це, мабуть, не станеться, поки йому не виповниться принаймні 40 років. Він навіть не підозрював, як швидко Бог діятиме.

Усього через чотири роки його батько прийшов до нього і запитав, чи не хоче він поїхати до Лос-Анджелеса на рік, щоб бути пастором невеликої церкви в центрі міста. Його батько намагався запросити 10 інших пасторів, але всі вони відмовилися. Це була не ідеальна ситуація — церква налічувала лише 18 людей і збиралася в крихітній будівлі далеко від проторованої дороги, — але Метью охоче погодився на цю позицію.

Оскільки Метью виріс у Фініксі, його перша зустріч із центром Лос-Анджелеса була повним культурним шоком. Перше, на що він звернув увагу, це те, що він єдиний білий хлопець в околицях. Але коли він почав по-справжньому озиратися, люди одразу полонили його серце. Він бачив дітей, у яких не було нічого й нікого — ні батьків, ні наставників, ні надії. Вони весь час проводили на вулиці, тому що більше їм було нікуди йти. У той момент Бог звернувся до нього і сказав: «Якщо ти досягнеш людей, які нікому не потрібні, тоді Я пошлю тобі людей, яких усі хочуть.»

З усіма бандами, насильством і розбитістю, які оточували їх, Метью та його батько вирішили, що перше, що їм потрібно зробити, перш ніж церква зможе вирости, це зайнятися тим, щоб допомагати людям відновити своє життя. Вони почали звертатися до громади, забезпечуючи їжею та одягом. Вони також купили 16 старих будинків по сусідству та перетворили їх на будинки для відновлення. Протягом одного року вони охоплювали майже 500 людей щотижня. Їхня маленька церковна будівля не могла вмістити стільки людей, тому їм потрібно було негайно знайти більшу споруду.

Одного дня, коли Метью їхав автострадою, він побачив стару лікарню Королеви Ангелів. Вона пустувала понад шість років і тепер була виставлена на продаж. Весь кампус охоплював 110 квадратних кілометрів із загалом дев’ятьма будівлями та понад 1000 кімнатами. Розташоване на 3,5 гектарах безпосередньо в центрі Лос-Анджелеса, це майно було першокласною нерухомістю. Сестри-францисканки, які раніше керували лікарнею, вже отримали численні пропозиції від людей, зацікавлених у її придбанні, включаючи Paramount Studios, які хотіли використовувати її як місце для знімання фільмів. Метью та його батько сіли із сестрами-францисканками та сказали їм: «Дивіться, у нас небагато грошей, але у нас є мрія. І ця мрія полягає в тому, щоб мати цілодобову церкву, яка буде місцем притулку та реабілітації для втікачів, повій, вуличних дітей, безпритульних та наркоманів. Коли сестри почули це, вони були дуже схвильовані та сказали: «Тепер це такий спадок, який ми хочемо залишити! Чому б вам не зробити нам пропозицію?» Тож Метью запропонував їм 3,9 мільйона доларів, і вони прийняли його пропозицію, хоча на столі мали іншу пропозицію на 16 мільйонів доларів.

У них було лише 18 місяців, щоб зібрати 3,9 мільйона доларів. Хоча у них не було грошей у банку, вони вірили у своїх серцях, що Бог відкрив двері для придбання лікарні, і Він буде вірним, щоб забезпечити фінансування. Звісно, пожертви почали надходити від церков і окремих людей, розташованих по всіх Сполучених Штатах, і незабаром Центр мрії (Dream Center) відкрив свої двері.

За перші чотири роки існування Центру мрії проституція та бандитське насильство в центральній частині Лос-Анджелеса впали на 73%, кількість вбивств знизилася на 28%, а зґвалтувань – на 53%. Сьогодні Центр мрії охоплює понад 35 000 людей щотижня через 40 щотижневих служб і 273 служіння та євангелізацію. У студентському містечку фактично проживає близько 600 людей, які були врятовані з вулиці від проституції та безпритульності, і половина з них зараз проходить реабілітацію від наркотиків та алкоголю. Те, що почалося як дарована Богом мрія в серці юного 16-річного хлопця, переросло в справді дивовижну реальність. Центр мрії — це церква, яка охоплює тисячі скривджених людей і пропонує їм надію… 24 години на добу, 365 днів на рік. Це церква, яка ніколи не спить.

Дві тисячі років тому Ісус поставив Своїм учням одне з найважливіших запитань в історії: «Що кажуть люди — хто Я?» Відповів Йому Симон Петро, кажучи: Ти Христос, Син Бога Живого. Ісус відповів: «Благословенний ти, Симоне, сину Йони, бо не люди тобі відкрили це, а Мій Отець Небесний. Я також кажу тобі, що ти — Петро, й на цьому камені Я побудую Свою церкву, і сили смерті не переможуть її. Я дам тобі ключі від Царства Божого і те, що ти засудиш на землі, буде осуджене на небі, і що буде прощене тобою на землі, на то буде й Господнє прощення». Невдовзі після того, як Ісус зробив цю заяву, церква народилася в день П'ятдесятниці.

Церква – це не будівля. Ми є церквою. Мипокликані бути живим і динамічним Тілом Христа для світу, який загублений і вмирає в темряві. Ми є руками й ногами Христа у світі. Він живе в нас і діє через нас. Робота Ісуса на землі не закінчилася, коли Він вознісся на небо. Це продовжується сьогодні в житті тих, хто вірить у Нього, тих, кому Він довірив і кого наділив силою. І найкращий спосіб продемонструвати Його присутність у зруйнованому світі — це наші вчинки, а не слова. Ісус сказав, що світ пізнає нас по любові одне до одного. Єдина надія для нас залучити людей до Нього — це вийти поза чотири стіни наших церковних будівель, жити Його любов’ю та бути церквою, яка сяє світлом уночі — церквою, яка ніколи не спить.

Вірш для запам’ятовування:

«Тож йдіть і зробіть Моїми учнями й послідовниками всі народи, охрестивши їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа, і навчіть їх виконувати все те, що Я вам заповідав. І будьте впевнені — Я завжди буду з вами, аж до кінця світу». Від Матвія 28:19–20