Геть із головиЗразок

Вам не потрібно жити саме так!

Якщо наше маля закочує істерику в продуктовому магазині, ми робимо зауваження, змінюємо фокус його уваги, але натомість ми дозволяємо своєму розуму відверто зриватися без будь-яких зауважень. Ми ходимо і поводимося так, ніби не маємо влади над тим, про що ми думаємо. 

Павло каже нам, що коли ми беремо в полон свої думки, то можемо використовувати свою силу для добра і для Бога, знищуючи твердині наліво і направо. Яка неймовірна сила доступна нам щомиті кожного дня!

У посланні до Римлян 8:5, Павло каже, що “Люди, які живуть згідно зі своєю бездуховною людською природою, дбають лише про те, чого прагне їхня бездуховна людська природа. Той же, хто живе слідуючи Духу Святому, усі думки свої спрямовує на те, чого Дух бажає” (UMT). 

Я читала і перечитувала цей уривок протягом останніх кількох місяців, розмірковуючи про те, яким було б життя, якби мій розум справді перебував у Дусі. Розум, сповнений життя та спокою. Розум, який постійно думає про Бога, — хто Він і чого Він хоче для мене. Я так відчайдушно хочу "досконалого миру", який обіцяє Бог, коли мої думки зосереджені на Ньому.

Коли я практикувалася в тому, щоб брати в полон кожну думку, я стала дисциплінованіше змінювати своє мислення. Це щоденна битва! Можливо, я не роблю це ідеально, але я бачу значне покращення. 

Ґрунтуючись на давніх посланнях Павла до церкви в Римі, ми з вами можемо навчитися керувати своїм розумом настільки, що контроль над думками стає рефлексивною — автоматичною, інтуїтивною відповіддю. 

Я хочу настільки добре розумітися в способах мислення відповідно до Духа, щоб за замовчуванням покладатися не на тіло, а на Дух у всьому. Це мета наших навмисних втручань: ми різко зупиняємо шалені спіралі нашого розуму. Практикуючи мистецтво втручання, ми переходимо до зовсім нового мислення, і з кожною зміною ми все більше і більше вростатимемо в розум Христа. 

Отче, я зосереджуюся на дарах Духа. Я налаштовуюся на Твій мир. Я молюся, щоб все більше зростати в розумі Христа! Амінь.