Спокій серед життєвих ритмівЗразок

Ритм поклоніння

Значення нашого ритму поклоніння вкорінене в Тому, Кому ми віддаємо свою прихильність, і користь для нас полягає в перспективі, яку це забезпечує для нашого життя.

Ми відзначаємо те, що має значення в нашому житті, різними способами. Незалежно від того, чи це спортивна команда, чи наші пристрої, ми співаємо хвалу речам, які мають значний вплив на наше життя. Багато з нас намагаються провести різницю між цими типами речей і визнанням Бога, але те, де ми застосовуємо своє поклоніння, є показником наших справжніх прихильностей. Пам’ять про завершену роботу Ісуса й чисте здивування, що це буде правдою в нашому житті, приводять нас до стану подяки. У Псалмах 95:1–3 сказано: «Ходімо, звеселімось перед Господом, звертаймося до Нього співом голосним. Співаймо ж величальну нашій Скелі рятівній! Підійдемо зі вдячними пожертвами до Нього, музикою розбудимо Його. Бо Господь — то наш великий Бог, над усіма богами Він царює.»

Я ніколи не був співаком. У часи в церкві, коли була нагода спільно підняти свій голос під час поклоніння, я зазвичай трохи стримувався. Я завжди знав, що це правда, але ніколи не замислювався, чому. Я почав просити Господа показати мені в моєму серці причини, чому я приховував трохи свого задоволення. Виявилося, джерело моєї проблеми було досить простим. Я ставав на шляху в себе. Я зрозумів, що був настільки зосереджений на своєму досвіді, своєму комфорті та своєму співочому голосі, що забув основну передумову того часу. Це було для визнання та піднесення Царя Слави та звеличування Його імені. Занадто багато мене в цьому рівнянні призвело до того, що я нездоровим чином перемкнув свою увагу.

Переміщення та поглиблення моєї концентрації на меті поклоніння допомогло мені очистити мій підхід до богослужіння та скорегувало моє розуміння його переваг. Багато людей, з якими я спілкувався, казали, що їм набридли звичайні способи відчути Бога у своєму житті чи церкві. Це викликає занепокоєння, тому що ми знаємо, що Бог не є джерелом, яке може або вичерпає доброту та залученість. Нам потрібно шукати те, що є давнім, а не актуальним. Ми можемо встановити цей таємничий і величний зв’язок у нашому ритмі поклоніння.

Піднесення імені Ісуса просто через те, ким Він є і що Він зробив, додає мені великої впевненості та вносить калібрування в пошуки мого серця. Коли ми входимо в стан поклоніння, це веде нас до місця розуміння Божої Сили та Слави, а потім допомагає вгамувати нашу тривогу та тугу. Коли ми згадуємо Його ім’я, це відкриває нам інші «імена» або речі, до яких ми приділяли свою прихильність і увагу. Коли розкриваються наші ідоли чи інші сфери поклоніння, ми можемо відмовитися від їх влади або звернутися до себе, щоб ми могли вільно відчути те, що Бог має для нас.

Нам легко перейти до дуже зосередженого на собі та егоцентричного способу життя, навіть у межах нашого церковного досвіду. Ми можемо зробити все про себе — наш комфорт, наші вподобання та те, що ми виносимо з часу. Віддаючи наші серця ритму поклоніння, ми змінюємо нашу перспективу, спонукаючи себе згадати причину всього цього.