Спокій серед життєвих ритмівЗразок

Ритм медитації

Розум знаходиться на піку, коли його не відволікають. Коли ми налаштовуємося на медитацію, це допомагає нам підготуватися до того, щоб мати «вуха, щоб почути», що Бог хоче сказати нам. Коли ми можемо зрозуміти велику прихильність і турботу Бога про нас, ми пам’ятаємо, що Він справді бажає спілкуватися і з’єднуватися з нами. Шум, поспіх і натовп можуть стати нашим найбільшим ворогом, коли ми намагаємося почути Бога. Томас Мертон сказав, що «всі люди потребують достатньо тиші та самотності у своєму житті, щоб хоча б час від часу можна було почути глибокий внутрішній голос їхнього справжнього «я». Нам потрібно добре знати своє внутрішнє я, щоб ми могли запросити Бога.

Медитація побудована на увазі та слуханні. Коли Біблія каже любити Господа Бога свого всім своїм розумом [Повторення Закону 6:4–5; Матвія 22:37–40; Марка 12:30–31; Луки 10:27], я думаю, що медитація є ключем до активного залучення цієї істини. Розмірковування про справжню правду та наслідки великої любові Бога до нас приносить спокій.

Багато послідовників Ісуса можуть дещо недовірливо ставитися до ідеї медитації через її зв’язок з різними іншими релігійними практиками. Однак медитація — це повністю біблійна і глибоко духовна практика. Медитація була знайома авторам Святого Письма, і вона з’являється в Біблії п’ятдесят вісім разів. Псалом 119:97, Буття 24:63, Псалом 63:6, Псалом 119:148 і Псалом 1:2 є лише кількома відомими прикладами згадок про медитацію. Деякі християни можуть вважати, що медитація — це неефективне використання часу, але я вважаю, що приклади зі Святого Писання показують нам, що існує життєва потреба розвивати цю практику.

Я вважаю, що є деякі важливі відмінності, на які слід звернути увагу, коли прагнете розвиватися в практиці медитації. Східна медитація, за своєю суттю, є спробою спорожнити розум. Мета християнської медитації — наповнити розум. Східний підхід полягає в тому, щоб відірватися від світу й звільнитися від тягарів у надії відчути нірвану; там немає бога, до якого можна прив'язатися. Небезпека тут полягає в захопленні відривом від світу. Християнський метод каже, що посеред плутанини світу існує потреба в розумінні, що веде до більшої прихильності до Бога. Як каже Томас Мертон: «Медитація не має сенсу, якщо вона міцно не вкорінена в житті». Сенс медитації полягає в тому, щоб отримати вказівки щодо того, як орієнтуватися у світі, а не від’єднатися від світу й усунути себе від нього. . . . Річард Фостер пише: «Християнська медитація — це здатність чути голос Бога і слухатися Його слова». . . . [6]

Багато з нас стали задоволені сприйняттям Божого послання з інших рук. У нас є чудові пастори, автори та лідери, які діляться словами у своїх серцях, які є результатом їх власного часу, проведеного з Христом. Але нам потрібно прагнути почути голос Бога для себе. Медитація закликає нас бути в Божій присутності. Ми всі — священство Бога, і медитація — це шлях до того, щоб почути Його голос.

Послання до Римлян 5:17 нагадує нам, що праведність походить ззовні, й тому, що ми спонукаємося розглядати цю істину, ми отримуємо перспективу. У всьому Святому Письмі ми бачимо приклади того, як Бог говорив з людьми, тому що вони були готові слухати. Бажання чути Його голос і медитувати є даром благодаті. Ми повинні молитися й просити про це.

[6] Richard Foster, Celebration of Discipline: The Path to Spiritual Growth (New York: Harper) 1998.