Тюремні листи Павла: Павло та филип'яниЗразок

Турбота про Павла: До Филип'ян 4:18

Загалом, церква у Филипах мала міцні, люблячі стосунки з апостолом Павлом. І коли вони почули про його страждання у в'язниці, вони були стурбовані і хвилювалися за нього. Тому, при першій нагоді, вони продемонстрували свою турботу, і надіслали подарунок, щоб забезпечити земні потреби Павла, а також послали Епафродита, щоб він передав цей подарунок Павлу і послужив йому у в'язниці. Павло згадав про цей дар у Флп. 4:18, написавши цей лист подяки:

Я маю сповна і навіть більше. Я маю більше, ніж потребую, відтоді, як одержав від Епафродита дарунок, надісланий вами. Ваш дарунок запашний, пожертва бажана і приємна Богові. (Флп. 4:18)

Як ми вже згадували, филип'яни не були багатими, тому цей дар був значною жертвою з їхнього боку. Але вони відправили його з радістю, тому що були дуже стурбовані добробутом Павла. І як ми читаємо у Флп. 2:25, церква також послала Епафродита служити Павлу у в'язниці. Подумайте про слова Павла, які він написав:

Я вважаю за необхідне послати до вас Епафродита, мого брата в Христі, товариша в праці та соратника, і якого ви відправили допомогти мені у скруті моїй. (Флп. 2:25)

Схоже, Епафродит також передав Павлу звістку, в якій висловив побоювання филип'ян, що Павла переслідують інші віряни, і що йому загрожує смертельна небезпека. У своєму листі до них Павло підтвердив, що филип'яни правильно зрозуміли обставини, в яких він перебував, і висловив вдячність за їхню турботу. 

Наприклад, у Посланні до Филип'ян 1:15-17 він зізнався, що деякі проповідники Євангелія турбують його. Він описав свою ситуацію такими словами:

...дехто з них проповідує Христа через заздрість і суперечки... Інші ж говорять про Христа через своє егоїстичне честолюбство і нещиро, бо думають, що зможуть зробити мені прикрість, поки я ув’язнений.(Флп.1:15-17)

Насправді, однією з причин, чому Павло відчував такий смуток, було те, що так мало вірян навколо нього, включно з християнськими лідерами, по-справжньому присвятили свої серця євангельському служінню. Зверніть увагу на його слова про це у Флп. 2:21:

Адже всі інші переслідують лише свої інтереси, нехтуючи інтересами Ісуса Христа. (Флп. 2:21)

Коротше кажучи, филип'яни були виправдані у своїй турботі про Павла в цей час. Проблеми Павла були великими, а його підтримка слабкою.

Але филип'ян турбувало не лише те, що Павло страждав. Вони також боялися, що він може померти, чи то через замах, чи то буде публічно страчений. І ці побоювання були виправдані. Юдеї неодноразово намагалися вбити Павла, а злочин, в якому його звинувачували, карався смертю. Тому глибоко переживаючи за апостола, филип'яни присвятили себе молитвам за Павла. Павло подякував їм за їхні молитви у Флп.1:19-20 такими словами заохочення:

Адже знаю я, що матиму визволення завдяки вашим молитвам і допомозі від Духа Ісуса Христа. Моє ревне чекання і надія, що я... вихвалятиму Христа у тілі своєму — байдуже, чи житиму я, чи помру. (Флп. 1:19-20)

Павло був вдячний за молитви филип'ян і запевнив їх, що навіть смерть буде бажаним визволенням від його страждань.