Скромний початок

Денні Сааведра  

І Ангел сказав їй: «Не бійся, Маріє. Ти здобула прихильність Божу. Послухай! Ти завагітнієш і народиш Сина, і назвеш Його Ісусом» ... Марія сказала: «Я слуга Господня, хай буде мені те, що ти сказав».—Луки 1:30-31, 38

Серед усіх великих героїв художньої літератури Фродо з фільмів Володар перснів — один з найвидатніших персонажів. Чому? Тому що, на відміну від Геркулеса, Чудо-жінки, Тора чи Супермена, він - не величезний напівбог з надприродними здібностями. На відміну від Енакіна або Люка Скайвокера, він не народився з надзвичайною могутньою силою. На відміну від Бетмена, він - не м'язистий, добре навчений ніндзя-мільйонер, у якого достатньо грошей, щоб створювати високотехнологічну зброю та броню. У Фродо немає нічого з цього. Він - звичайний гобіт з Шира, наївний, добрий, м'який малий. Але, як каже Галадріель у фільмі Братство Персня: «Навіть найменша людина може змінити хід майбутнього». 

Ось у чому річ: те, що робило Фродо особливим, - це не надлюдські здібності, супер геніальність або право народження ... це його готовність зробити крок віри. Він - герой із героїв, тому що, навіть розуміючи, що не готовий для завдання, яке здавалася неможливим (він навіть не знав шлях у Мордор), він виявив смирення, і прийняв заклик, коли отримав його. 

Цей герой-коротун втілює в собі щось надзвичайно біблійне: Бог може використовувати будь-якого, навіть найскромнішого з людей, щоб виконати найприголомшливішу роботу. Від молодого хлопчика-пастуха, який переміг велетня, до вдови, яка проявила неймовірну вірність своїй свекрусі, до молодої діви з Назарета, звідки, очевидно, нічого доброго не могло прийти (Іоанна 1:46), яка, проте, «благословенна ... серед жінок» (Луки 1:42) — Бог займається тим, що робить великі речі через найменших, найскромніших людей.

Але чому Марія? Як і у Фродо, у неї не було нічого, що за людськими мірками робило її «особливою». Вона не походила з авторитетної сім'ї. Її не вважали видатною. Але Бог був прихильним до неї. Коли Гавриїл сказав Марії, що у неї буде дитина від Святого Духа, то її відповідь показала, чому Бог вибрав саме її, чому вона знайшла велику милість і отримала таку честь. 

У Луки 1:38 вона каже: «Я слуга Господня, хай буде мені те, що ти сказав». Подивіться на смирення, яке вона проявила! Її відповіддю на цю божевільну, неможливу, відверто лякаючу новину (вона була зарученою, незаміжньою дівчиною, якій мабуть було 12-14 років, коли їй сказали, що у неї буде дитина) було «Я - слуга Господня». 

Вона знала, що ніхто не повірить їй, що це, швидше за все, - небезпечна і скандальна річ (Йосип міг би публічно оголосити її, або забити камінням до смерті за те, що вона завагітніла, будучи його нареченою, тоді як він не був біологічним батьком), але вона довіряла Богу. Вона вірила в Нього і Його Слово. Вона дозволила Богові використовувати її, щоб робити Свою роботу. Вона знала, що не була готова до покликання, яке дав їй Бог, але вона віддала своє життя, волю та майбутнє в Його руки, тому що вона вірила, що Він буде з нею на кожному кроці її шляху.

Це - все, що Богу потрібно від нас, аби зробити чудеса в нашому житті та житті людей навколо. Йому не потрібно, щоб ми були висококваліфікованими, супер-навченими геніями. Звичайно ж, Він використовує людей з чудовими навичками, талантами, ресурсами та можливостями, так само, як Він використовує ненавчених рибалок, бідних вдів і знедолених, але і це - не обов'язкова умова для Нього, щоб творити великі справи. Натомість Бог робить краще в життях тих, хто смиренні, готові та хочуть бути використаними. Важливо не те, що ви можете робити, а те, що ви дозволяєте Йому робити в собі та через себе. Він благословляє тих, хто каже: «Я слуга Господня, хай буде мені те, що ти сказав». 

Як і Марія, всі ми граємо роль у чудовій історії спокутування, яку пише Бог. У всіх нас є дивовижне покликання залучати учнів, проповідувати Євангеліє і бути Його свідками. Чи потрібно нам бути вченими чи блискучими ораторами, щоб виконати його? Ні! Нам потрібно просто сказати: «Ось я, Ісусе. Я Твій слуга».