Немає Місця в Будинку. . . Але Всіх запрошено

Денні Сааведра

«І сталось, як були вони там, то настав їй день породити. І породила вона свого Первенця Сина, і Його сповила, і до ясел поклала Його, бо в заїзді місця не стало для них... А в тій стороні були пастухи, які пильнували на полі, і нічної пори вартували отару свою. Аж ось Ангол Господній з'явивсь коло них, і слава Господня осяяла їх. І вони перестрашились страхом великим... І сталось, коли Анголи відійшли від них в небо, пастухи зачали говорити один одному: Ходім до Віфлеєму й побачмо, що сталося там, про що сповістив нас Господь». Луки 2:6-9,15

«Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому. А бачивши зорю, вони надзвичайно зраділи. І, ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко з Марією, Його матір'ю. І вони впали ницьма, і вклонились Йому. І, відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому свої дари: золото, ладан та смирну». Матвія 2:2,10-11

Ви пам’ятаєте свій перший сімейний відпочинок? Я так! Наша поїздка була до Північної Кароліни на весілля. Також ми вперше взяли мого сина, якому тоді було близько 17 місяців, у літак. Як можна очікувати, далі події розвивались у стилі комедійного серіалу. Наш син плакаву польоті, як божевільний; ми зупинились у наших близьких знайомих, у яких теж була однорічна дитина, і це була ще та пригода, зовсім не те, на що ми очікували. Але водночас було дуже весело та прекрасно провести цей час. І ми все ще з приємністю згадуємо ті події.

Уявляю, що щось подібне було в Марії та Йосипа. . . Надзвичайно шалені та суєтні, тривалі та важкі, сповнені сюрпризів, але, зрештою, одні з найдивовижніших спогадів у їхньому житті. Уявіть це... У той час Марія була на останніх тижнях вагітності, а їм довелося навантажити осла та попрямувати до Віфлеєму, місця, звідки родом їх предки - містечка, в якому вони ніколи не жили, де вони мали кілька далеких родичів, але, ймовірно, ні з ким вони близько не родичалися. Тепер вони повинні були сподіватися, що хтось із їхніх родичів мав достатньо місця для них. 

Але, коли Йосип і Марія прибули до Віфлеєму, ніхто з їхніх родичів не мав для них місця. Всі їхні кімнати були заповнені, але, ймовірно, тому, що вони були родичами та через те, що Марія була вагітна, один родич дозволив їм залишитися в нижній кімнаті, де вночі тримали тварин . Уявіть щось на зразок підвалу чи гаража, де ви тримаєте собаку, кішку або корів та ослів! 

Хіба це не безумство? Але далі твориться ще більш неймовірне ... Чи знаєте ви, де Ісус, Спаситель, спав у Свою першу ніч на землі? Не в дорогій колисці й не в гарненькому ліжечку - Його поклали в ясла, в годівницю, з якої харчувалася худоба. Найчастіше в традиційних різдвяних вертепах ці ясла зображують у вигляді дерев'яної люльки, але насправді це більше схоже на велику прямокутну кам'яну раковину, встановлену на парі цементних блоків! 

У ту ніч на землі не було місця для Ісуса, і все ж через запрошення пастухів із сусіднього поля і, пізніше, через прибуття мудреців зі сходу Господь показав нам, що кожен запрошений прийти й поклонитися біля ніг Ісуса. Як же так? З усіх представників єврейської громади, яких можна було би запросити, Бог обрав групу пастухів, аби вони першими почули звістку про народження Спасителя та прийшли поклонитися Йому. І це дуже сильна картина, тому що пастухи належали до нижчих груп суспільства.

Подумайте про те, як робота пастухів заважала їм влитися в основний потік єврейської громади, утримувала їх від ритуальних очищень і навіть від дотримання всіх релігійних свят. І все ж саме ці пастухи, які, безсумнівно, дбали про овець, призначених для принесення в жертву в храмі, були запрошені. Як точно свого часу висловився Джон МакАртур: "Як доречно, що саме пастухи були першими, хто дізнався про Агнця Божого!"

Ще більш глибокий сенс несе в собі прибуття волхвів, вавилонських або перських священиків і астрологів, які сміливо вирушили по найпершому Зоряному Шляху в пошуках Царя. Але ось яка штука: вони не були євреями - вони були язичниками. Вони настільки повірили Слову Божому, що покинули свої землі в пошуках обіцяного Месії. Вони шукали Його з вірою, всім серцем і були безмежно раді, коли відшукали до Нього дорогу. Знайшовши Його в усій Його скромній пишноті, вони піднесли Йому надзвичайно цінні дари, належні Царю. Це показує нам, що всі запрошені до ніг Ісуса, славного Дара Божого, Месії й Царя. Всі запрошені прийти, вклонитися Йому і спастися!

Цього Різдва я молюся за те, щоби прийняти цей образ мислення. Я молюся за те, щоби дивитися на людей, незалежно від їхнього походження, переконань та способу життя, з тією ж любов'ю, співчуттям і добротою, як це робить Ісус. Я молюся і за те, щоб, подібно зірці яка привела волхвів до Ісуса, ми могли бути світлом цього світу, яке приводить людей поклонитися нашому Царю!