Віра і теологія: Др. Джон МакАртур відповідає на питанняЗразок

Чим справжня віра відрізняється від психології позитивного мислення?

Ісусове розчарування тим, що учні не змогли вигнати демона з хлопчика-епілептика, легко відчувається у словах: «О роде невірний й розбещений, доки буду Я з вами?» (Мт. 17.17).

Пізніше, на самоті, учні запитали Ісуса: «Чому ми не могли його вигнати?» (в. 19). Коли Христос вислав учнів (Мт. 10.6-8), Він чітко доручив їм творити подібні чудеса. Менше ніж через рік вони провалилися там, де колись досягли успіху. Христос пояснив їхню невдачу тим, що їхня віра була недостатньою (в. 20). Нестача не полягала у відсутності впевненості; вони були здивовані, що не змогли вигнати цього демона. Проблема, ймовірно, полягала в тому, що вони не зробили Бога - а свої власні дари - об'єктом їхньої довіри.

Справжня віра, навіть «віра, як зерно гірчичне» (в. 20), за Христовим визначенням, завжди передбачає відданість Божій волі. Те, чого Він навчав тут, не має нічого спільного з позитивістською психологією. Він говорив, що джерелом і об'єктом будь-якої справжньої віри - навіть слабкої, гірчичного зерна - є Бог. І «для Бога нема неможливої жадної речі» (Лука 1.37). Тут Христос припускає уточнювальну думку, яку чітко додає 1 Іван 5.14: те, що ми просимо, має бути «згідно волі Його».