Пiсня над пiснями 2:1-13
Пiсня над пiснями 2:1-13 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Я крокус рівнини Шарону, я конвалія із долини. Мов та лілія між шипів, моя кохана між жінками. Мов яблуня поміж дерев у лісі, так і коханий мій поміж чоловіків. Люблю я бути в затінку його, і плід його мені солодкий. Він ввів мене в свій дім п’янкий під прапором свого кохання. Родзинковий пиріг хай підкріпить мене, хай яблука дадуть мені підтримку, бо я уже знесилена коханням. Ліва його рука під головою в мене, а правою він обіймає мене. Дочки Єрусалима, покляніться газелями чи оленями дикими, що ви не будете будить кохання, допоки не запрагну я його. Ось чую я, що коханий мій підходить, через гори перестрибує, через пагорби перескакує. Коханий мій немов газель, чи оленятко. Дивись, он він стоїть за муром нашого будинку і зазирає у вікно, він потай зазирає через ґрати. Коханий мій відповів, сказав мені: «Вставай, моя прекрасна, моя люба, і ходім. Я так кажу, бо вже зима минула, дощі пройшли й пішли собі. З’явилися вже квіти на землі, пора пісень прийшла, і в нашім краї голубки туркотіння чую я. На смоковниці наливаються плоди, і виноградні лози так цвітуть духмяно. Вставай, моя кохана, моя гарна, і ходім.
Пiсня над пiснями 2:1-13 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Я саронська троянда, я долинна лілея! Як лілея між тереном, так подруга моя поміж дівами! Як та яблуня між лісовими деревами, так мій коханий поміж юнаками, його тіні жадала й сиділа я в ній, і його плід для мого піднебіння солодкий! Він впровадив мене до винярні, а прапор його надо мною кохання! Підкріпіте мене виноградовим печивом, освіжіть мене яблуками, бо я хвора з кохання! Ліва рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене!... Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, й щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!... Голос мого коханого!... Ось він іде, ось він скаче горами, по пагірках вистрибує... Мій коханий подібний до сарни чи до молодого оленя. Он стоїть він у нас за стіною, зазирає у вікна, заглядає у ґрати... Мій коханий озвався й промовив до мене: Уставай же, подруго моя, моя красна, й до мене ходи! Бо оце проминула пора дощова, дощ ущух, перейшов собі він. Показались квітки на землі, пора соловейка настала, і голос горлиці в нашому краї лунає! Фіґа випустила свої ранні плоди, і розцвілі виноградини пахощі видали. Уставай же, подруго моя, моя красна, й до мене ходи!
Пiсня над пiснями 2:1-13 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Я — цвіт рівнини, лілея долин. Як лілея посеред тернини, так моя подруга серед дочок. Як яблуня між деревами лісу, так мій коханий серед синів. Я забажала його тіні і сіла, і його плід — солодкий у моєму горлі. Приведіть мене до дому вина, виставте наді мною знак любові. Скріпіть мене миром, обкладіть мене яблуками, бо я зранена любов’ю. Його лівиця — під моєю головою, а його правиця мене обійматиме. Я благала вас, дочки Єрусалима, силами і міццю поля, щоб ви не підняли і не розбудили любов, доки не забажає. Голос мого коханого… Ось він приходить і скаче по горах, перескакуючи через пагорби. Мій коханий подібний до сарни чи молодого оленя на горах Ветиля. Ось він став за нашим муром, дивлячись крізь вікна, виглядаючи крізь мереживо. Мій коханий мені відповідає і каже: Встань, іди, моя подруго, моя красуне, моя голубко, бо ось зима минула, дощ пройшов, пішов собі, квіти з’явилися на землі, настав час обрізати дерева, у нашій землі чути голос горлиці, смоківниця вродила свій плід, виноградники квітнуть, видали запах. Устань, іди, моя подруго, моя красуне, моя голубко
Пiсня над пiснями 2:1-13 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Я нарциз, Соронська квітка, я лилїя долиняна! Що лилїя між тернами - те мила моя між дївами. Яблоня між деревами лїсними - се мій милий між молодиками. В холодку під нею любо седїти менї, овощі її солодкі піднебінню мойму. Він увів мене в дім веселої гостини, а стяг його надо мною - любов. Покріпіть мене вином, осьвіжіть мене яблоками: від любови знемогаю. Лїва рука його під головою в мене, правою мене він обнімає. Заклинаю ж вас, дочки Ерусалимські, на серни й оленицї польні, не будїть, не розрухуйте милої моєї, аж доки їй вгодно! Се голос любого мого! ось, він ійде, скаче через гори; перескакує узгірря! Бо ж мій милий - мов той сугак, мов той олень молоденький! Глянь, стоїть він за стїною в нас, у віконце зазирає, і кріз крати поглядає. Ось мій любий говорить до мене: Встань, моя ти мила, вийди, прекрасна моя! Вже зима минула, дощі перестали; Квітки вбірають землю; час пісень настиг; в лугах наших голос горлицї чути; Завязки фіґ показались на фіґовинї; виноград зацвив і дише любим своїм цьвітом. Уставай, моя ти люба, вийди, пишна вродо!