Псалми 139:1-14
Псалми 139:1-14 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
О Господи, випробування Ти мені послав й довідався усе про мене. Тобі відомо все, коли сідаю я й коли встаю, думки мої читаєш ще до того, як вони мені відомі. Ти дбаєш про те, куди вирушаю я, Тобі відомі місця мого спочинку. Як добре знаєш Ти мої уподобання! До того, як із уст моїх слова злітають, вони Тобі давно уже відомі. Довкола мене Ти, і спереду, й позаду, за мною стежиш, руку на плечі тримаєш. Твої знання страшні для мене аж занадто, вони занадто мудрі, щоб мені їх осягнуть. Де б міг сховатися від Твого Духа я? Куди б подітись міг, аби уникнути Тебе? Якби судилося злетіти в небо, Ти там би був, спуститися в підземний світ, Ти там. Коли б я крила розпростер і полетів на сонцесхід, або ж попрямував на захід аж до моря, то й там мене б Ти взяв правицею й повів. Я б міг подумати: «Мене сховає ніч, мене укриє темінь!» Але ж бо ні! Ніколи в темряві Тобі не темно! Хоча б якою темною була та ніч, вона Тобі як день — все видно. І світло й темрява однакові для Тебе. Тому що Ти всі нутрощі мої зліпив й у шкіру обгорнув, коли в утробі материнській я лежав. Я дякую, що так чудово Ти мене створив! Мені відомі всі Твої захоплюючі справи.
Псалми 139:1-14 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Визволь мене від людини лихої, о Господи, бережи мене від насильника, що в серці своїм замишляють злі речі, що війни щодня викликають! Вони гострять свого язика, як той вуж, отрута гадюча під їхніми устами! Села. Пильнуй мене, Господи, від рук нечестивого, бережи мене від насильника, що задумали стопи мої захитати... Чванливі сховали на мене тенета та шнури, розтягли свою сітку при стежці, сільця розмістили на мене! Села. Я сказав Господеві: Ти Бог мій, почуй же, о Господи, голос благання мого! Господи, Владико мій, сило мого спасіння, що в день бою покрив мою голову, не виконай, Господи, бажань безбожного, не здійсни його задуму! Села. Бодай голови не піднесли всі ті, хто мене оточив, бодай зло їхніх уст їх покрило! Хай присок на них упаде, нехай кине Він їх до огню, до провалля, щоб не встали вони!... Злоязична людина щоб міцною вона не була на землі, людина насильства бодай лихо спіймало її, щоб попхнути на погибіль! Я знаю, що зробить Господь правосуддя убогому, присуд правдивий для бідних, тільки праведні дякувати будуть іменню Твоєму, невинні сидітимуть перед обличчям Твоїм!
Псалми 139:1-14 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
На закінчення. Псалом Давида. Визволи мене, Господи, від поганої людини, визволи мене від безбожного чоловіка: такі задумували неправедне в серці, весь день готувалися воювати. Вони вигострили свій язик, наче гадюки, — зміїна отрута на їхніх устах. (Музична пауза). Захисти мене, Господи, від руки грішника, визволи мене від неправедних людей, які задумали поставити перепону ногам моїм. Горді наставили на мене капкан і натягнули мотузки, поклали пастки для моїх ніг, на стежці наставили на мене сильце. (Музична пауза). Я сказав Господу: Ти — мій Бог! Господи, почуй голос мого благання. Господи, Владико, Ти — сила мого спасіння, Ти вберіг мою голову в день бою. Господи, не видай мене грішникові, проти мого бажання. Вони задумали зло проти мене — не залиш мене, щоб ніколи вони не піднялися. (Музична пауза). Що ж до проводиря їхнього оточення, — злоба їхніх уст покриє їх. На них спаде розпечене вугілля, Ти скинеш їх у вогонь, — вони не встоять у бідах. Людина, яка лихословить, не встоїть на землі: зло вполює і знищить неправедну людину. Я збагнув, що Господь вчинить суд бідному і відімстить за убогого. Тож праведні прославлятимуть Твоє Ім’я, праведні житимуть у Твоїй присутності.
Псалми 139:1-14 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Проводиреві хора; псальма Давидова. Г осподи! Ти розглянув мене, і пізнав. Ти знаєш, коли я сяду, і коли встану; ти з далека розумієш думки мої. Ти бачиш стежку мою і місце відпочинку, і всї дороги мої знаєш. Бо ще нема слова на язику в мене, а вже ти Господи, добре все знаєш. З заду і з переду обступив мене! і руку свою положив на мене. Розуміннє, надто - дивне, надто високе для мене, не здолїю збагнути його. Куди йти менї перед духом твоїм, куди втекти менї від лиця твого? Зійшов би я на небо, - ти там єси; спочив би я під землею, і там ти єси. Взяв би я крила в зорі ранньої, та й на самому краю моря осївся, І туди б рука твоя провела мене, і правиця твоя попала. І сказав би я: Тьма таки покриє мене, то й в ночі стане сьвітло кругом мене. І тьма не затьмить перед тобою, і ніч яснїє як день; тьма - одно що сьвітло. Ти сотворив внутро моє; ти зложив мене в утробі матері моєї. Прославляю тебе за те, що дав снагу менї предивну. Дїла твої чудесні, душа моя добре се знає.