Псалми 139:1-14

О Господи, випробування Ти мені послав й довідався усе про мене. Тобі відомо все, коли сідаю я й коли встаю, думки мої читаєш ще до того, як вони мені відомі. Ти дбаєш про те, куди вирушаю я, Тобі відомі місця мого спочинку. Як добре знаєш Ти мої уподобання! До того, як із уст моїх слова злітають, вони Тобі давно уже відомі. Довкола мене Ти, і спереду, й позаду, за мною стежиш, руку на плечі тримаєш. Твої знання страшні для мене аж занадто, вони занадто мудрі, щоб мені їх осягнуть. Де б міг сховатися від Твого Духа я? Куди б подітись міг, аби уникнути Тебе? Якби судилося злетіти в небо, Ти там би був, спуститися в підземний світ, Ти там. Коли б я крила розпростер і полетів на сонцесхід, або ж попрямував на захід аж до моря, то й там мене б Ти взяв правицею й повів. Я б міг подумати: «Мене сховає ніч, мене укриє темінь!» Але ж бо ні! Ніколи в темряві Тобі не темно! Хоча б якою темною була та ніч, вона Тобі як день — все видно. І світло й темрява однакові для Тебе. Тому що Ти всі нутрощі мої зліпив й у шкіру обгорнув, коли в утробі материнській я лежав. Я дякую, що так чудово Ти мене створив! Мені відомі всі Твої захоплюючі справи.