Приповiстi 18:1-13
Приповiстi 18:1-13 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Себелюбець обстоює лиш власні інтереси, злісно відкидаючи здоровий глузд. Нерозумний прагне не зрозуміти, а лише висловити свої погляди. З неправедністю приходить ганьба, а з безчестям — образа. Слова, що з уст злітають, немов вода глибока; джерело мудрості — то невичерпний потік. Бік кривдника тримати — то проти закону, як і засуджувати праведного — зле. Уста невігласа викликають сварку, його рот розбурхує бійку. Язик дурня — то його загибель, уста його — для нього ж пастка. Слова наклепника, мов патока солодка, вони ідуть на найчорніше дно душі. Безперечно, ледацюга — брат руйнівнику. Господнє ім’я — то могутня вежа, в ній праведник знаходить порятунок. Багатство заможного — це укріплене місто, воно йому ввижається мурами нездоланними. Руїні передує пиха, а скромність передує славі. Нерозумно і соромно поспішати відповісти, ще не послухавши.
Приповiстi 18:1-13 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Примхливий шукає сваволі, стає проти всього розумного. Нерозумний не хоче навчатися, а тільки свій ум показати. З приходом безбожного й ганьба приходить, а з легковаженням сором. Слова уст людини глибока вода, джерело премудрости бризкотливий потік. Не добре вважати на обличчя безбожного, щоб праведного повалити на суді. Уста нерозумного тягнуть до сварки, а слова його кличуть бійки. Язик нерозумного загибіль для нього, а уста його то тенета на душу його. Слова обмовника мов ті присмаки, і вони сходять у нутро утроби. Теж недбалий у праці своїй то брат марнотратнику. Господнє Ім’я сильна башта: до неї втече справедливий і буде безпечний. Маєток багатому місто твердинне його, і немов міцний мур ув уяві його. Перед загибіллю серце людини високо несеться, перед славою ж скромність. Хто відповідає на слово, ще поки почув, то глупота та сором йому!
Приповiстi 18:1-13 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Людина, яка бажає відлучитися від друзів, шукає приводу, вона повсякчас буде в погорді. Той, кому бракує розуму, не має потреби в мудрості, оскільки він радше керується безумством. Як тільки безбожний зануриться в глибочінь зла, він нехтує всім, — і навідуються до нього непошана і зневага. Слово в серці людини — мов глибока вода; ріка і джерело життя вирують. Не добре бути в захопленні від безбожних, так само, як і несправедливо перекручувати правду на суді. Губи нерозумного доводять його до зла, його зухвалі уста накликають смерть. Уста нерозумного — це його погибель, а його губи — пастка для його душі. Ледачих гне додолу страх, а душі жінкоподібних чоловіків голодуватимуть. Хто себе не виправить у своїх справах, — той брат свого мучителя. Господнє Ім’я — у величі сили; тож праведні, які линуть до Нього, отримують велич. Маєток багатого — це укріплене місто, а велика його слава дає велику тінь. Перед знищенням стає гордим серце людини, а перед прославленням воно стає покірним. Коли хто відповідає, перш, ніж вислухає, — такому ганьба і сором.
Приповiстi 18:1-13 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Своєвольний всього забагає; він устає проти всього, що каже розум. Дурний не любить знання, хиба тілько, щоб повеличатись дотепом. З безбожником приходить і погорда, а з безчесним - сором. Слова в устах мужа - глибокії води; з джерела мудростї - широкий потік. Вважати на особу безбожного - се дїло погане, тим паче, щоб праведного повалити на судї. Безумного уста вдаються у сварку, а його слова викликують бійку. Беспутнього язик - погибель для него, а уста його - се сїть на душу його. Нашептані слова - неначе лакітки, а все ж вони до дна у череві доходять. Недбалий в своїй роботї - се рідний брат розтратника. Імя Господнє - се кріпка тверджа; втече праведник у неї, і він безпечен. Багатому скарби здаються кріпким містом, він уважає їх за високі мури. Перед упадком гордуватїє серце в чоловіка, а перед славою - покора. Хто, не вислухавши, відповідає, той дурень і стид на його спадає.
