Приповістей 18:1-13

Приповістей 18:1-13 УТТ

Людина, яка бажає відлучитися від друзів, шукає приводу, вона повсякчас буде в погорді. Той, кому бракує розуму, не має потреби в мудрості, оскільки він радше керується безумством. Як тільки безбожний зануриться в глибочінь зла, він нехтує всім, — і навідуються до нього непошана і зневага. Слово в серці людини — мов глибока вода; ріка і джерело життя вирують. Не добре бути в захопленні від безбожних, так само, як і несправедливо перекручувати правду на суді. Губи нерозумного доводять його до зла, його зухвалі уста накликають смерть. Уста нерозумного — це його погибель, а його губи — пастка для його душі. Ледачих гне додолу страх, а душі жінкоподібних чоловіків голодуватимуть. Хто себе не виправить у своїх справах, — той брат свого мучителя. Господнє Ім’я — у величі сили; тож праведні, які линуть до Нього, отримують велич. Маєток багатого — це укріплене місто, а велика його слава дає велику тінь. Перед знищенням стає гордим серце людини, а перед прославленням воно стає покірним. Коли хто відповідає, перш, ніж вислухає, — такому ганьба і сором.