До филип'ян 2:19-30
До филип'ян 2:19-30 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Я маю надію в Господа Ісуса послати скоро до вас Тимофія, щоб утішитися, коли почую про вас. І хочу я послати саме його, бо не маю тут більше нікого, хто розділяє мої хвилювання і так щиро піклується про ваше благополуччя. Адже всі інші переслідують лише свої інтереси, нехтуючи інтересами Ісуса Христа. Вам відомо, що він за чоловік, і що, як син батькові своєму, служив він зі мною, поширюючи Добру Звістку. Тож маю надію негайно відіслати його до вас, як тільки побачу, як ідуть мої справи. Я впевнений, що Господь допоможе мені незабаром прийти до вас. Я вважаю за необхідне послати до вас Епафродита, мого брата в Христі, товариша в праці та соратника, і якого ви відправили допомогти мені у скруті моїй. Я вирішив це зробити, бо він сумує за вами всіма, й дуже занепокоївся, коли ви дізналися, що він хворів. Він і справді дуже хворів, мало не вмер. Та Бог змилувався над ним, і не лише над ним, а й наді мною, щоб я не мав ще більшого горя. І тому я ще більш прагну послати його, щоб ви, побачивши його, зраділи знову, і щоб мені позбутися свого смутку. Тож вітайте його в Господі з великою радістю, шануйте таких людей. Його слід шанувати, бо він мало не вмер, працюючи в ім’я Христове. Він був готовий віддати своє життя, щоб служити мені так, як ви не могли.
До филип'ян 2:19-30 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Сподіваюсь у Господі Ісусі скоро послати до вас Тимофія, щоб і мені підбадьоритися, дізнавшись про ваші обставини. Бо я не маю нікого рівного йому, хто б так щиро дбав про вас. Бо всі шукають свого, а не того, що угодно Ісусу Христу. А його вірність ви знаєте, бо він, як син батькові, служив зі мною в проповіді Євангелія. Тож сподіваюся послати його відразу, як тільки дізнаюся, що буде зі мною. Та я впевнений у Господі, що й сам скоро прийду. Проте я визнав за необхідне послати до вас Епафродита, мого брата, співпрацівника й соратника, а вашого посланця й служителя в моїх потребах, бо він тужив за всіма вами і побивався, тому що ви почули, що він захворів. А він захворів був смертельно; та Бог помилував його, і не тільки його, а й мене, щоб не додався мені смуток до смутку. Тому я негайно послав його, щоб ви, побачивши його знову, зраділи, і щоб я менше сумував. Тож прийміть його в Господі з усією радістю і майте таких у пошані, бо він за діло Христове був близький до смерті, нехтуючи життям, щоб надолужити нестачу вашого служіння мені.
До филип'ян 2:19-30 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Надіюся в Господі Ісусі незабаром послати до вас Тимофія, щоб і я зміцнів духом, розізнавши про вас. Бо я однодумця не маю ні одного, щоб щиріше подбав він про вас. Усі бо шукають свого, а не Христового Ісусового. Та ви знаєте досвід його, бо він, немов батькові син, зо мною служив для Євангелії. Отже, маю надію негайно послати цього, як тільки довідаюся, що буде зо мною. Але в Господі маю надію, що й сам незабаром прибуду до вас. Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафродита, свого співробітника та співбойовника, вашого апостола й служителя в потребі моїй, бо він побивався за вами всіма, і сумував через те, що ви чули, що він хворував. Бо смертельно він був хворував. Але змилувався Бог над ним, і не тільки над ним, але й надо мною, щоб я смутку на смуток не мав. Отож, тим швидше послав я його, щоб тішились ви, його знову побачивши, і щоб без смутку я був. Тож прийміть його в Господі з повною радістю, і майте в пошані таких, бо за діло Христове наблизився був аж до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб доповнити ваш нестаток служіння для мене.
До филип'ян 2:19-30 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Маю в Господі Ісусі надію незабаром послати до вас Тимофія, щоб і я заспокоївся духом, довідавшись, що з вами. Оскільки я не маю нікого іншого з такою ж душею, хто би щиріше дбав про вас, адже всі шукають свого, а не того, що належить Ісусу Христу. Його ж досвідченість ви знаєте, що він, наче син батькові, послужив мені для Євангелія. Надіюся послати його, як тільки довідаюся, що буде зі мною. Але переконаний у Господі, що й сам незабаром прийду. Вважав за потрібне послати до вас Епафродита — мого брата, помічника і співвоїна, а вашого посланця і служителя в моїй потребі. Адже він побивався за всіма вами й був дуже стривожений, оскільки ви почули, що він захворів. Бо він захворів і був при смерті, але Бог помилував його, і не тільки його, а й мене, щоб я не мав смутку за смутком. Тому я швидко послав його, аби, побачивши його, ви знову зраділи, та щоб і я не страждав. Прийміть же його в Господі з повною радістю і шануйте таких, бо він за справу Христа був близько до смерті, наражаючи своє життя на небезпеку, аби доповнити недостаток вашого служіння для мене.
До филип'ян 2:19-30 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Уповаю ж в Господї Ісусї незабаром послати до вас Тимотея, щоб і менї радїти душею, довідавшись про вас. Нїкого бо не маю рівного (йому) душею, щоб (так) щиро дбав про вас. Усї бо свого шукають, а не Ісус-Христового. Ви ж досьвід його знаєте; тим, що як батькові дитина, так він служив зо мною в благовістї. Сього ж оце надїюсь послати зараз, скоро тільки довідаюсь, як воно буде зо мною. Маю ж надїю в Господї, що й сам скоро прийду. Вважав же я потрібним послати до вас Єпафродита, брата й товариша мого в працї і боротьбі, а вашого посла й слугу в потребі моїй. Яко ж бо жадав (бачити) всїх вас і тужив тим, що ви чули, що він нездужав. Бо й нездужав мало що не до смерти, та Бог помилував його; не його ж тільки, та й мене, щоб не було менї смутку на смуток. Оце ж скоріщ послав я його, щоб ви, побачивши його знов, зрадїли, та й я меньше мав смутку. Прийміть же оце його в Господї з усякими радощами, і таких держіть у повазї, тим що він за дїло Христове був близько смерти, не дбаючи про своє життє, аби сповнити недостаток служення вашого менї.