Вiд Луки 10:25-42
Вiд Луки 10:25-42 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Один законник підвівся і, випробовуючи Ісуса, запитав: «Вчителю, що мушу я зробити, аби здобути вічне життя?» Ісус промовив: «А що написано в Законі? Яке твоє розуміння того, що ти там вичитав?» Той відповів: «„Любіть Господа Бога свого всім серцем, усією душею, усією силою і розумом своїм”. А також: „Любіть ближнього свого, як себе самого”». Тоді Ісус сказав йому: «Ти відповів правильно. Виконуй це і тоді здобудеш вічне життя». Але він, намагаючись виправдатись, запитав: «Але хто є моїм ближнім?» Ісус відповів: «Ішов якось чоловік із Єрусалиму до Єрихона і потрапив до рук грабіжників. Ті роздягли його, побили та й подалися геть, залишивши його ледь живого. Випадково йшов священик по тій дорозі. Помітивши пограбованого, він перейшов на інший бік дороги, обійшовши його. Тією ж дорогою йшов левит. Побачивши побитого, він також перейшов на інший бік. Потім прийшов туди подорожній самаритянин. Коли він побачив нещасного, то сповнився співчуттям до нього. Він підійшов, перев’язав рани, після того, як полив їх оливою та вином. Тоді поклав стражденного на свого віслюка, відвіз до заїжджого двору і там подбав про нього. Наступного дня самаритянин дав господарю заїзду два динари й сказав: „Подбай про цього чоловіка. Якщо витратиш більше, я віддам тобі різницю, коли повернуся”. То хто ж із цих трьох був ближнім чоловікові, який постраждав від грабіжників?» Законник відповів: «Той, хто змилостився над ним». Тоді Ісус промовив: «Тож іди й роби так, як він». Мандруючи, Ісус і Його учні зайшли якось до одного селища. І їх гостинно привітала жінка, яку звали Марта. Вона мала сестру Марію, яка сіла біля Господніх ніг і слухала те, що Він говорив. А Марта була дуже заклопотана по господарству. Вона підійшла до Ісуса й запитала: «Господи, чи Тобі байдуже, що сестра моя всю роботу звалила на мене саму? Скажи їй, щоб допомогла мені». Ісус відповів їй: «Марто, Марто, ти турбуєшся та журишся про багато справ, а необхідною є лише одна. Марія ж вибрала те найкраще, чого в неї ніхто не відбере».
Вiд Луки 10:25-42 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
I ось устав один законник і, спокушаючи Його, сказав: Учителю, що мені зробити, щоб успадкувати вічне життя? Він же сказав йому: Що написано в Законі? Як читаєш? Той сказав у відповідь: Люби Господа, свого Бога, усім своїм серцем, і всією своєю душею, і всією своєю силою, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе. Iсус сказав йому: Правильно ти відповів. Так роби, і будеш жити. Та він, бажаючи виправдати себе, сказав Iсусу: А хто мій ближній? На це Iсус сказав: Один чоловік ішов з Єрусалима в Єрихон і попався розбійникам, які роздягнули його, побили і пішли, залишивши його напівмертвим. Випадково тією дорогою ішов один священник і, побачивши його, пройшов мимо з протилежного боку. Так само й левит, опинившись на тому місці, підійшов, подивився й пройшов мимо з протилежного боку. А один самаря´нин, проїжджаючи, натрапив на нього, і, побачивши його, зжалився. I, підійшовши, перев’язав йому рани, поливаючи оливою і вином, і, посадивши його на свого осла, привіз його в заї́зд, і попіклувався про нього. А наступного дня, від’їжджаючи, вийняв два динарії, дав хазяїну заї́зду і сказав йому: Попіклуйся про нього, а що тільки витратиш більше, я при поверненні віддам тобі. Отже, хто з цих трьох, по-твоєму, був ближнім тому, хто попався розбійникам? Він сказав: Той, що виявив йому милість. Тоді Iсус сказав йому: Iди і ти роби так само. Коли вони йшли, Він увійшов в одне село, і одна жінка на ім’я Марфа прийняла Його у свій дім. У неї була сестра, яку звали Марія, яка сіла біля ніг Iсуса і слухала Його слово. Марфа ж клопоталася про велике частування і, підійшовши, сказала: Господи, невже Тобі байдуже, що моя сестра залишила мене одну прислуговувати? Скажи їй, щоб допомогла мені. Та Iсус сказав їй у відповідь: Марфо, Марфо! Ти турбуєшся й хвилюєшся про багато чого, а тільки одне потрібно. Марія ж вибрала добру частку, яка не забереться в неї.
Вiд Луки 10:25-42 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І підвівсь ось законник один, і сказав, Його випробовуючи: Учителю, що робити мені, щоб вічне життя осягнути? Він же йому відказав: Що в Законі написано, як ти читаєш? А той відповів і сказав: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе. Він же йому відказав: Правильно ти відповів. Роби це, і будеш жити. А той бажав сам себе виправдати, та й сказав до Ісуса: А хто то мій ближній? А Ісус відповів і промовив: Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихону, і попався розбійникам, що обдерли його, і завдали йому рани, та й утекли, покинувши ледве живого його. Проходив випадком тією дорогою священик один, побачив його, і проминув. Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув, і теж проминув. Проходив же там якийсь самарянин, та й натрапив на нього, і, побачивши, змилосердився. І він підійшов, і обв’язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худобину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопотався про нього. А другого дня, від’їжджавши, вийняв він два динарії, та й дав їх господареві й проказав: Заопікуйся ним, а як більше що витратиш, заплачу тобі, як вернуся. Котрий же з цих трьох на думку твою був ближній тому, хто попався розбійникам? А він відказав: Той, хто вчинив йому милість. Ісус же сказав йому: Іди, і роби так і ти! І сталось, коли вони йшли, Він прийшов до одного села. Одна ж жінка, Марта їй на ім’я, прийняла Його в дім свій. Була ж в неї сестра, що звалась Марія; вона сіла в ногах у Ісуса, та й слухала слова Його. А Марта великою послугою клопоталась, а спинившись, сказала: Господи, чи байдуже Тобі, що на мене саму полишила служити сестра моя? Скажи ж їй, щоб мені помогла. Господь же промовив у відповідь їй: Марто, Марто, турбуєшся й журишся ти про багато чого, а потрібне одне. Марія ж обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї...
Вiд Луки 10:25-42 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
І ось, один законник підвівся і сказав, випробовуючи Його: Учителю, що маю зробити, аби осягнути вічне життя? Він же відповів йому: Що в Законі написано? Як читаєш? Той у відповідь сказав: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всією думкою своєю, і ближнього свого, як самого себе. Сказав же йому: Правильно ти відповів. Роби це, — і житимеш! А той, бажаючи виправдати себе, запитав Ісуса: А хто є моїм ближнім? У відповідь Ісус промовив: Один чоловік ішов з Єрусалима в Єрихон і потрапив до рук розбійників, які його пограбували й завдали йому ран, та відійшли, залишивши його ледь живим. Та випадково тією дорогою проходив один священик і, побачивши його, обминув; так само і левіт, прийшовши на те місце, поглянув — і оминув. А якийсь самарієць, проходячи, підійшов до нього і, побачивши, змилосердився. Він підійшов, перев’язав його рани, поливши на них олії та вина, посадив його на худобину, привіз до гостиниці й подбав про нього. А другого дня, [як відходив], вийняв два динарії, дав власникові гостиниці та сказав: Подбай про нього, а якщо більше витратиш, то віддам тобі, коли повертатимуся. Кого з цих трьох ти вважаєш ближнім тому, який попався розбійникам? Він відповів: Того, хто змилосердився над ним! Тож сказав йому Ісус: Іди і ти чини так само. А коли вони подорожували і Він Сам увійшов до якогось села, то одна жінка на ім’я Марта прийняла Його [до свого дому]. Мала вона сестру, котра звалася Марією, яка, сівши біля ніг Господа, слухала Його слова. А Марта клопоталася різним приготуванням; тож спинившись, сказала: Господи, чи Тобі байдуже, що моя сестра залишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені допомогла! У відповідь Господь сказав їй: Марто, Марто, ти журишся і клопочешся багато чим, а потрібне — одне. Марія ж вибрала кращу частку, яка не відбереться від неї!
Вiд Луки 10:25-42 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
І ось, законник один устав, спокушуючи Його й кажучи: Учителю, що робивши, життє вічнє наслїджу? Він же рече до него: В законї що написано? як читаєш? Він же, озвавшись, каже: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всією думкою твоєю, та ближнього твого, як себе самого. Рече ж йому: Право відказав єси. Се чини, то й жити меш. Він же, хотївши оправдити себе, каже до Ісуса: Хто ж мій ближнїй? Підхопивши ж Ісус, рече: Чоловік один ійшов з Єрусалиму в Ерихон, і попав ся розбійникам, котрі, обдерши його й рани завдавши, пійшли, зоставивши півмертвого. Случаєм ійшов якийся священик дорогою тією, і, побачивши його, пройшов мимо. Так само ж і левит, лучившись на те місце, приступивши й подивившись, пройшов мимо. Самарянин же один, ідучи дорогою, прийшов до него й, побачивши його, милосердував ся, і, приступивши, обвязав рани його, ллючи оливу та вино, й, посадивши його на свою скотину, привів його в гостинницю, і пильнував його; а назавтра, одходячи, вийняв два денариї, дав гостинникові, та й каже йому: Доглядай його, і що над се видаси, я, вернувшись, оддам тобі. Хто ж оце з тих трох здаєть ся тобі ближнїм тому, що попавсь між розбійники? Він же каже: Хто зробив милость йому. Рече тодї йому Ісус: Іди й ти чини так. Стало ся ж, як ійшли вони, увійшов Він ув одно село; жінка ж одна, на ймя Марта, прийняла Його в господу свою. А була в неї сестра, звана Мария, котра, сївши в ногах у Ісуса, слухала слово Його. Марта ж зайнялась великою послугою; ставши ж каже: Господи, чи байдуже Тобі, що сестра моя одну мене зоставила послугувати? Скажи ж їй, щоб менї помагала. Озвавши ся ж рече їй Ісус: Марто, Марто, журиш ся та побиваєш ся про многе, одного ж треба. Мария добру частину вибрала, що не відніметь ся від неї.