І ось, один законник підвівся і сказав, випробовуючи Його: Учителю, що маю зробити, аби осягнути вічне життя?
Він же відповів йому: Що в Законі написано? Як читаєш?
Той у відповідь сказав: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всією думкою своєю, і ближнього свого, як самого себе.
Сказав же йому: Правильно ти відповів. Роби це, — і житимеш!
А той, бажаючи виправдати себе, запитав Ісуса: А хто є моїм ближнім?
У відповідь Ісус промовив: Один чоловік ішов з Єрусалима в Єрихон і потрапив до рук розбійників, які його пограбували й завдали йому ран, та відійшли, залишивши його ледь живим.
Та випадково тією дорогою проходив один священик і, побачивши його, обминув;
так само і левіт, прийшовши на те місце, поглянув — і оминув.
А якийсь самарієць, проходячи, підійшов до нього і, побачивши, змилосердився.
Він підійшов, перев’язав його рани, поливши на них олії та вина, посадив його на худобину, привіз до гостиниці й подбав про нього.
А другого дня, [як відходив], вийняв два динарії, дав власникові гостиниці та сказав: Подбай про нього, а якщо більше витратиш, то віддам тобі, коли повертатимуся.
Кого з цих трьох ти вважаєш ближнім тому, який попався розбійникам?
Він відповів: Того, хто змилосердився над ним! Тож сказав йому Ісус: Іди і ти чини так само.
А коли вони подорожували і Він Сам увійшов до якогось села, то одна жінка на ім’я Марта прийняла Його [до свого дому].
Мала вона сестру, котра звалася Марією, яка, сівши біля ніг Господа, слухала Його слова.
А Марта клопоталася різним приготуванням; тож спинившись, сказала: Господи, чи Тобі байдуже, що моя сестра залишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені допомогла!
У відповідь Господь сказав їй: Марто, Марто, ти журишся і клопочешся багато чим,
а потрібне — одне. Марія ж вибрала кращу частку, яка не відбереться від неї!